ЗАХВОРЮВАННЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ, ЩО СПРИЧИНЯЮТЬСЯ АЕРОБНИМИ МІКРООРГАНІЗМАМИ
До цієї групи захворювань належать хвороби, що спричиняються звичайною мікрофлорою травного тракту, яка за певних умов стає патогенною і є причиною тяжких шлунково-кишкових захворювань.
Колібактеріоз. Етіологія. Одним із основних збудників цього захворювання є протей — Escherichiacoli. Цей мікроб рухливий, 1—3 μ завдовжки.
Епізоотологія. Захворюють головним чином кроленята віком 1—2 місяці. Захворюванню сприяють ослаблення організму кроленят внаслідок неправильної годівлі в період зміни молочних зубів, швидка зміна режиму годівлі після відлучення кроленят, недоброякісність згодовуваних кормів, надмірна їх кількість. Такі негативні фактори в житті кроленят бувають навесні і восени.
Відомо, що Е. coliз'являється у кишечнику кроленят з 10·"денного віку, проте стає патогенною лише при неправильній годівлі.
Возможно вы искали - Курсовая работа: Заходи щодо формування стада української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби
Клінічна картина. На 2—3-й день хвороби виникає пронос. Калові маси стають напіврідкими, водянистими, з неприємним кислим запахом, з великою кількістю слизу, іноді з смужечками крові; часто спостерігається здуття живота від утворюваних у ньому газів; кролі стають неспокійними, з'являється задишка; слизова оболонка кон'юнктиви почервоніла.
Хвороба протікає дуже швидко і через 2—3 доби нерідко призводить кроленят до загибелі. Смертність буває дуже високою.
При розтині загиблих кролів спостерігають значні . зміни шлунка: збільшення, набряклість і дуже сильне почервоніння стінки, місцями з крововиливами. Слизова оболонка кишечника місцями вкрита крапковими крововиливами. Вміст кишечника рідкий, червонуватого кольору, з пухирцями газу; нерідко скупчення газів значне. На слизовій оболонці кишки, крім запальних явищ, знаходять вогнища крововиливів і навіть виразки. У черевній порожнині спостерігають скупчення кров'янистого серозного ексудату.
Діагноз. При поставленні діагнозу зважають на дані епізоотології, клінічної і патологоанатомічної картини. Точний діагноз установлюють бактеріологічним дослідженням.
Л і κ у в а н н я. Після 12-годинної голодної дієти дають трохи підсмаженого вівса та легкозасвоюваних кормів. Призначають два рази на день синтоміцин у дозі 0.2—0,3 г три-чотири дні підряд. Внутрішньом'язово вводять антибіотики.
Похожий материал - Реферат: Защита продовольствия и фуража от ядерного поражения
Профілактика та заходи боротьби. Найкращим способом запобігання захворюванню кролів є згодовування їм сухого корму. До раціону необхідно вводити доброякісне сіно, подрібнений овес. Для ослаблення бродильних процесів у травному тракті доцільно застосовувати у вигляді питва неміцні розчини (0,5— 1-процентний) іхтіолу, лізолу.
Для профілактики необхідно поступово переводити молодняк на загальногосподарський раціон, давати молодняку подрібнене зерно; на зелені корми переходити поступово, стежити за якістю корму і не згодовувати кролям гнилих, запліснявілих, зіпсованих кормів; щодня старанно очищати годівниці від залишків кормів, що швидко псуються, і напувати кролів доброякісною водою.
У неблагополучних господарствах, крім того, провадять загальні протиепізоотичні заходи. Хворих видаляють з клітки, клітки та інвентар дезинфікують. Для дезинфекції застосовують такі гарячі розчини: освітлений розчин хлорного вапна з вмістом 3% активного хлору; 4-процентний розчин їдкого натру або калію; 10-процентну емульсію дезинфекційного креоліну; 4-процентну емульсію ксило-нафту; 20-процентну суспензію свіжогашеного вапна.
ГРИБКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ
До грибкових захворювань кролів належать стригучий лишай, парші, аспергільоз і трихофітія пазурів. Ці захворювання спричиняються паразитичними грибками і характеризуються хронічним перебігом.
Очень интересно - Курсовая работа: Защита сельскохозяйственного производства в чрезвычайных ситуациях
Стригучий лишай. Це стара назва. Тепер під стригучим лишаєм розуміють два дерматомікози: трихофітоз (трихофітію) і мікроспороз (мікроспорію).
Мікроспороз у хутрових звірів буває рідко, протікає в основному приховано і характеризується ураженням окремих волосків на мордочці, тулубі і лапках.
Трихофітоз спостерігається частіше, тому детально описується тільки це захворювання.
Трихофітоз. Етіологія. Збудник трихофітозу кроля належить до роду Trichophiton. Розмножується спорами. У патологічному матеріалі міцелій грибка має вигляд тонких (1—4 мк), прямих або вигнутих, розділених перегородками, іноді гвинтоподібних або роз-палих на окремі членики ниток. Спори грибка крупні (2—8 мк), круглі або овальні, блискучі, такі, що сильно переломлюють світло.
Міцелій грибка не відзначається стійкістю. Спори, проте, досить стійкі: в приміщенні та на волоссі зберігаються 4—10 років, на шерсті тварин — 12—15 місяців, у грунті — 1,5 року, у гною — 8 місяців. Холод на них не діє.
Вам будет интересно - Контрольная работа: Защита сельскохозяйственных культур от вредителей
Протягом 30 хв їх не вбиває 20-процентний розчин свіжогашено-го вапна, 1—14-процентний розчин хлорного вапна, 5-процентний розчин креоліну. Вони гинуть під впливом сухого жару при температурі 110° протягом ЗО хв, у 5-процентному сірчано-карболовому розчині, підігрітому до 50°, протягом ЗО хв.
Епізоотологія. Трихофітоз поширений скрізь. Джерелом інфекції є хворі тварини і забруднені збудником інфекції корми, підстилка, клітки і різні предмети. Захворювання спостерігається у всі сезони року, найчастіше при значному скупченні молодняка в господарстві, і нерідко набуває характеру ензоотії. Основний шлях зараження кролів — безпосередній контакт з хворими і з забрудненими збудниками предметами. Інкубаційний період — 8—14 днів.
Патогенез. Потрапивши на шкіру кроля, грибок проникає у волосяні мішечки, розмножується в них, поширюється, захоплюючи сусідні волосяні мішечки та епідерміс. Коріння волосся оточується спорами і міцелієм грибка, частина спор проникає всередину волосся, живлення його порушується, волосся стає ламким, іноді розщеплюється. На місці ураження розвивається запальний процес, з'являються пухирці, які незабаром підсихають, утворюючи кірочки; шкіра лущиться, волосся обламується, внаслідок чого з'являються оголені ділянки шкіри, переважно округлої форми.
Клінічна картина. Ураження найчастіше виявляють на шкірі голови (біля носа, очей), ніг, шиї, можуть бути і на інших місцях. На уражених ділянках спочатку спостерігають лущення шкіри та обламування волосся поблизу поверхні, внаслідок чого утворюються лисини. Потім на них з'являються маленькі засихаючі пухирці, що вкриваються сірувато-білими сухими кірками. Ділянки ураження поступово збільшуються. Хвороба протікає хронічно і може тривати дуже довго (понад рік). Загальний стан хворих кролів звичайно не порушується; при дуже сильних ураженнях тварини худнуть.
При трихофітозі пазурів спостерігають виразне лущення і невелике запалення, волосся навколо пазурів випадає, вони темнішають.
Похожий материал - Курсовая работа: Защита сельскохозяйственных культур от вредителей болезней и сорняков
Прояв клінічних ознак у кролів незначний і не привертає до себе уваги. Проте трихофітія пазурів у кролів має епізоотологічне значення, особливо з умовах ферм.
Діагноз. При поставленні діагнозу зважають на клінічну картину, характерною ознакою якої є ламкість волосся.
Необхідно враховувати, що ураження при трихофітії, парші, коростяних захворюваннях та пододерматиті можуть бути подібними. Основною відміною трихофітії від інших захворювань є ламкість волосся, характерний вигляд — обламане, начебто вистрижене волосся; від пододерматиту стригучий лишай, крім того, відрізняється відсутністю кровоточивих виразок. У сумнівних випадках беруть з периферії ураженої ділянки скрібок з корінням волосся, розщеплюють на предметному склі, наносять 1—2 краплі 25— 30-процентного розчину їдкого натру або калію, підігрівають, накривають покривним склом і досліджують під мікроскопом. Виявлення збудника підтверджує діагноз.
Лікування. В уражені місця і навколо них втирають свіжовиготовлений 25-процентний розчин хлорного вапна, а потім негайно суперфосфат; через 1—2 дні оброблені ділянки змазують несолоним жиром. Крім того, уражені ділянки шкіри і навколо них можна обробляти 10-процентним спиртовим розчином саліцилової кислоти або лізолу, 1-процентним теплим (40°) розчином Юглона на риб'ячому жирі; формаліново-гасовою емульсією (2—3 частини формальдегіду на 10 частин гасу).