Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.
Науковий керівник
доктор медичних наук, професор
заслужений діяч науки і техніки України
Возможно вы искали - Реферат: Оптимізація хірургічного лікування варикоцеле у дітей
Павленко Олексій Володимирович
Інститут стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України,
директор Інституту, завідувач кафедри стоматології.
Офіційні опоненти:
член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор
Похожий материал - Реферат: Оптимізація хірургічного лікування діабетичної стопи
Косенко Костянтин Миколайович
Державна установа „Інститут стоматології АМН України”,
директор Інституту
кандидат медичних наук, доцент
Вєсова Олена Петрівна,
Очень интересно - Реферат: Оптимізація хірургічного лікування катаракти й глаукоми методом факоемульсифікації в поєднанні з 2
Інститут стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, доцент кафедри щелепно-лицьової хірургії.
Захист відбудеться 21 березня 2008 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.613.09 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 10-А.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика за адресою: (04112, м. Київ, вул.. дорогожицька, 9).
Автореферат розісланий 18 лютого 2008 року
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
Вам будет интересно - Реферат: Опухоли
доктор медичних наук, професор І.П. Мазур
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Проблема захворювань пародонта є однією з найважливіших в сучасній стоматології, що пов'язане із значним розповсюдженням цих хвороб серед населення різних вікових груп. Функціональні розлади зубощелепної системи, зумовлені втратою зубів унаслідок захворювань пародонта, розвиваються в 5-6 разів частіше, ніж при ускладненнях карієсу. За даними республіканських показників приріст поширеності захворювань пародонта за період з 1998 по 2006 рр. складає 12,47% (В.А. Лабунець, 2006; О.В. Павленко, 2007). Генералізований пародонтит виявляється у вигляді неухильно прогресуючого запально-деструктивного процесу, що веде до ранньої втрати зубів, порушення жувальної ефективності, і як наслідок, до порушення травлення, обмінних процесів, інфікування і сенсибілізації організму, небезпеці утворення джерела хроніосепсису, косметичним дефектам, зміні фонетики і ін.
Згідно численних епідеміологічних досліджень, поширеність генералізованого пародонтиту залежно від регіону і віку обстежених, досягає 40-100% (А.И. Грудянов і ін., 1989; К.М. Косенко, 1994; Г.Ф. Білоклицька, 1995). Генералізований пародонтит превалює над іншими формами захворювань пародонта, простежується тенденція збільшення частоти захворюваності, що узгоджується з результатами проведених раніше досліджень динаміки патології пародонта (В.А. Лабунець, 2006; К.М. Косенко, 2007). Актуальність цієї проблеми не викликає сумніву і призводить до необхідності розробки нових ефективних методів лікування захворювання.
Патологічні процеси в тканинах пародонта зумовлені місцевими чинниками (мікроорганізми і продукти їх життєдіяльності, травматична оклюзія, нераціональні ортопедичні конструкції, короткі вуздечки губ, язика, недостатня ширина кератинизованої ділянки ясен, ротове дихання та інше) (Т.М. Дунязіна, 2001; В.В. Поворознюк, І.П. Мазур, 2004). Серед механізмів патогенезу пародонтиту переважають порушення мікроциркуляції, дисбаланс імунної системи організму і порушення стану антиоксидантної системи, яка призводить до порушення трофіки пародонта, активації вільнорадикальних процесів в тканинах і деструкції альвеолярного відростка (А.В. Борисенко, 2007).
Похожий материал - Реферат: Опухоли грудной стенки
У комплексному лікуванні і профілактиці захворювань генералізованого пародонтиту ІІ-го і ІІІ-го ступеня тяжкості істотна роль належить хірургічним методам лікування, що призводять до зменшення глибини пародонтальних карманів, ліквідації запалення в тканинах пародонта, припинення деструктивних процесів в альвеолярному відростку, і, як наслідок, – до тривалої стабілізації патологичного процесу в тканинах пародонта.
Останнім часом найбільш ефективними методами лікування хронічного генералізованого пародонтиту ІІ-го і ІІІ-го ступеня тяжкості вважаються клаптеві операції з використанням остеопластичних матеріалів. Остеопластичні матеріали вводяться в кісткові дефекти з метою стимуляції репаративного остеогенезу. Використання могутнього арсеналу різних стимуляторів репаративного остеогенезу дозволяє досягти певної регенерації альвеолярного відростка (С.І. Гажва, 2003). Кожен з них має свої переваги і недоліки. Це пов'язано з недостатніми остеогенними якостями, наявністю деяких токсичних властивостей (формалінізовані трансплантати), антигенністю (кістковий мозок), складністю заготівки і приготування матеріалу (брефоостеопласт), відсутністю антимікробних властивостей та ін. (Н.В. Курякіна, П.А. Алексєєва, 2004).
Перспективним напрямком у пародонтології є застосування збагаченої тромбоцитами плазми, яка дозволяє створити в області втручання високу концентрацію чинників зростання, керуючих процесом регенерації кісткової тканини (Х. П. Мюлер, 2004; Р. Маркс, 2005, А. Санчес, 2005).
Враховуючи складність патогенезу і лікування генералізованого пародонтиту ІІ-го і ІІІ-го ступеня тяжкості, виникає необхідність розробки та оптимізації хірургічних методів лікування з використанням остеопластичних матеріалів у комбінації з аутогенним тромбоцитарним концентратом, що містить високу концентрацію чинників зростання. Тому доцільно, було вивчити ефективність застосування при клаптевій операції поєднання остеопластичних матеріалів у комбінації із збагаченою тромбоцитами плазмою.