Міністерство освіти і науки України
Конотопський інститут СумДу
Обов`язкове домашнє завдання
з дисципліни:
Історія економічних вчень
на тему:
„Внесок українських економістів у розвиток політичної економії ”
Виконав
студент групи Е-41к
Черненко Сергій
Перевірив
Возможно вы искали - Курсовая работа: Внешнеторговая деятельность российских предприятий
старший викладач
Ткаченко Л. М.
Конотоп 2006
Зміст
Вступ
1. Розвиток радянської економічної науки, та економічної теорії в Україні:
1.1. Розвиток радянської економічної науки в 30 – 90-ті рр. ХХ ст..
Похожий материал - Курсовая работа: Внешнеторговая политика государства
1.2. Розвиток економічної теорії в Україні в радянський період
2. Внесок українських економістів у розвиток політичної економії
Висновки
Література
Вступ
Очень интересно - Реферат: Внешнеторговый контракт
Політична економія 30-х років була описовою наукою, яка доводила правильність економічного курсу партії та уряду, проголошувала суб’єктивно створювані ними господарські форми справді соціалістичними і єдино можливими. Її характерними рисами були: повна заідеологізованість, схоластичність, вульгаризація суспільно–економічних процесів. З науки повністю зникають альтернативність суджень, вилучається сама науковість.
Післяжовтневий розвиток економічної теорії в Україні позначений тими самими рисами, що й розвиток усієї економічної думки. Після першої Всесоюзної конференції економічна думка України розвивається так само, як і в Росії, - згідно з соціальним замовленням, в ізоляції від світової економічної думки, але з 60-х рр. починається її відродження. Саме в цей час починають виходити праці українських вчених, котрі зробили вклад у розвиток політичної економії.
1.1. Розвиток радянської економічної науки в 30 – 90-ті рр. ХХ ст.
Характерними рисами економічної теорії, починаючи з 30-х років, були її повна заідеологізованість, схоластичність, вульгаризація суспільно – економічних процесів. З науки повністю зникають альтернативність суджень, вилучається сама науковість.
Політична економія перетворилась на описову науку, яка доводила правильність економічного курсу партії та уряду, проголошувала суб’єктивно створювані ними господарські форми справді соціалістичними і єдино можливими. Учені-економісти в своїх дослідженнях змушені були користуватися недостовірними статистичними джерелами, були позбавлені можливості користуватись досягненнями зарубіжної наукової думки, що робило неможливим об’єктивний економічкий аналіз.
Виконуючи протягом десятиліть апологетичні й коментаторські функції, політична економія соціалізму не тільки все далі відходила від свого предмета, а й поступово перепліталась з політикою. І це відповідало інтересам бюрократичної системи, якій не потрібна була правда про об’єктивний стан виробничих відносин радянського суспільства.
Вам будет интересно - Контрольная работа: Внешнеэкономическая деятельность
Деформація завдань політичної економії соціалізму призвела до її переродження. Спроби вирішити проблему методу політичної економії, ізолювавшись від світових досягнень у галузі методології, закінчилися ототожненням методу політекономії з формально-логічними процедурами.
Відхід від предмета економічної теорії проявився у формуванні специфічної проблематики: теми досліджень формулювались, виходячи з тези про визначальну роль партії в організації суспільно-економічного життя, про переваги соціалізму над капіталізмом.
На рівні теоритичних проблем це проявлялося в тім, що коли посилювався процес формування гальмівних факторів соціально-економічного розвитку, визрівали умови кризи радянської економіки, у політичній економії соціалізму, як і в інших розділах суспільствознавства, інтенсивно обговорювалися проблеми прогресивності соціалізму. Саме в цей період посилено дискутувались питання соціалістичного способу життя, його переваг над капіталізмом.
Щоправда, в радянській економічній науці спостерігалися періодичні пожвавлення, зумовлені певним послабленням політичної цензури, переорієнтацією господарської діяльності та, у зв’язку з цим, наявністю нових соціальних замовлень і тимчасовим розвитком демократичних процесів.
Так, у 60-х рр. у зв’язку з розпочатою кампанією щодо впровадженням госпрозрахунку необхідно було довести тези про те, що товарно-грошові відносини відіграють певну роль у стимулюванні виробництва і можуть бути використані як важелі саморегулювання і за умов планової економіки.
Похожий материал - Контрольная работа: Внешнеэкономическая деятельность
З’являються наукові праці з цього питання, в яких категорії ціни та ціноутворення, прибутку, ренти розглядоються як регулятори виробництва, але сфера їх вільного впливу обмежується окремою господарською одиницею. Суспільний розвиток, на думку авторів, повинен бути підпорядкованим плановому регулюванню з боку держави, яка одна тільки може забезпечити ефективне зростання соціалістичного виробництва.
Особливо гострою була проблема заробітної плати. Її розв’язання зв’язувалось із вирішенням питання про характер робочої сили. Якщо підприємство визнавалось ланкою економіки, де на товарно-грошовій основі поєднуються фактори виробництва, то логічно було б визначити й товарний характер робочої сили. Однак спробу деяких учених (зокрема українських – В. Корнієнка та Ю. Пахомова ) включити робочу силу у сферу товарно-грошових відносин було зустрінуто шквальною критикою.
Визнати товарний характер робочої сили за соціалізму означало спростувати тези про винятковість цього способу господарювання і докорінно змінити підходи до визначення заробітної плати. За товарно-грошових відносин заробітна плата має виступати і формі ціни робочої сили, яка встановлюється на ринку під впливом попиту та пропозиції. Це суперечило тезі про плановий характер ціноутворення за соціалізму.
У 70-ті рр., у зв’язку зі згортанням економічної реформи, що була спрямована на часткове використання механізмів саморегулювання, економісти знову звертаються до аналізу методологічних проблем політичної економії та проблем економічного зростання і його показників. Робить висновок, що країна досягла в своєму економічному розвитку якісно нових рубежів – стадії розвинутого соціалізму.