Возможно вы искали - Курсовая работа: Многомерный регрессионный анализ
Реферат з дисципліни "Мікроекономіка"
"Мікроекономічна модель підприємства"
Мікроекономіка розглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів на готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем.
Похожий материал - Контрольная работа: Многообразие и противоречивость предпринимательских ориентаций
Підприємство є ринково-виробничою системою . Воно водночас виступає у ролі споживача факторів виробництва (купує ресурси на ринках факторів), виробника продукції та її продавця на ринках товарів і послуг.
Будь-яка система, за термінологією загальної теорії систем, має вхід, процесор та вихід. На вході підприємства — так звані прості елементи процесу виробництва (фактори виробництва): засоби праці, предмети праці, робоча сила, енергія, інформація тощо. Процесор — це трансформація факторів виробництва у готову продукцію, а саме — виробничий процес . Вихід — кінцеві результати виробництва: товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі, вироблені підприємством за певний проміжок часу з використанням необхідних для цього ресурсів.
Ресурси, або фактори виробництва , — це блага, які потрібно придбати підприємству для забезпечення випуску інших благ — готової продукції. Заведено розрізняти такі групи факторів виробництва: праця — всі розумові та фізичні витрати, що здійснюються людьми в процесі виробництва; фізичний капітал, або просто капітал , — засоби виробництва, зокрема будівлі, споруди, устаткування та товарно-матеріальні цінності; природні ресурси — все, що може бути використане у виробництві в натуральному стані, тобто без будь-якої обробки (земля, ліс, мінерали тощо); підприємницький хист .
З огляду на можливості підприємства змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва, діяльність його як мікросистеми досліджують протягом певних періодів часу : миттєвого — період виробництва, протягом якого жодний фактор не може бути змінений; короткострокового — період у виробничій діяльності підприємства, протягом якого один із факторів розглядається як змінний (наприклад, праця), інші — як постійні; довгострокового — період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, потрібних для випуску продукції.
За кількістю найменувань продукції підприємство поділяють на монопродуктові та багатопродуктові . В мікроекономіці виходять з припущення, що кожне підприємство випускає лише один вид продукції, тобто монопродукт .
Очень интересно - Дипломная работа: Многообразие форм собственности в условиях современной российской экономики
Гіпотеза про раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин означає, що фірма прагне приймати такі рішення, які б дозволили їй за умов обмеженості ресурсів максимізувати прибуток, тобто основною метою діяльності підприємства є максимізація прибутку . Досягнення цієї мети вимагає здійснення вибору:
¾ що виробляти ?
¾ яким чином виробляти?
¾ для кого призначаються результати виробництва?
Підприємство володіє суверенітетом у прийнятті рішень щодо своєї діяльності. Припущення про єдину мету діяльності підприємства є певним спрощенням. Воно може мати й інші цілі, особливо у короткостроковому періоді, але домінуючою метою у довгостроковому періоді має бути саме максимізація прибутку, інакше підприємство не зможе втриматись у своєму бізнесі та досягати інших цілей.
Вам будет интересно - Курсовая работа: Мобилизация ресурсов в малый бизнес
Виробничі відносини на мікрорівні — це, передусім, технологічні відносини. Технологія — це сукупність знань про технічні засоби здійснення виробничого процесу, про те, як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску певного блага.
Однією з головних умов отримання максимального прибутку є ефективність виробництва. Слід розрізняти технологічну та економічну ефективність виробництва .
«Портрет» (модель) підприємства складається з виробничої функції , яка показує залежність між максимально можливим обсягом випуску продукції (Q ) та обсягом ресурсів (Х ), що для цього використовуються:
Q = f (х 1 , х 2 , …, хi , …, xn ). (1)
Якщо весь спектр комбінацій факторів виробництва прийняти як витрати праці (L ) і капіталу (К ), то виробнича функція може бути визначена так:
Похожий материал - Контрольная работа: Мода. Медиана. Способы их расчета
Q = f (L , K ), (2)
де Q — максимальний обсяг продукції, що виробляється за даною технологією (даного співвідношення праці та капіталу).
Виробнича функція в короткостроковому періоді (так звана однофакторна ) відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосованих інших виробничих факторів:
Q = f (X ). (3)