Контрольная работа: Перший етап маржиналістської революції

Вступ…………………………………………………………………………..….....3

1. К. Менгер..................................................................................……....…….....4

2. У. Джевонс........................................................................………………….....7

3. Л. Вальрас..........................................................................................................8

Висновки………………………………………..…………………………….....12

Возможно вы искали - Контрольная работа: Південно-східна Азія

Список використаної літератури........................................................................ 13

Вступ.

Маржиналістська революція – це перехід від концепції класичної економічної школи до неокласичної теорії. У маржиналістській революції прийнято виділяти два етапи. Перший етап охоплює 70-80 рр. ХІХ століття. На цьому етапі серед представників маржиналістської теорії більше призначення здобув Карл Менгер, як глава австрійської школи, яка виступала проти історичного та соціологічного підходів в економічній теорії, обстоюючи, як і класична школа, „чисту економічну науку”. При цьому, теорія граничної корисності товару, що стала на даному етапі найголовнішою, проголошувалась „школою” основною умовою визначення його вартості, а саме оцінка корисності визнавалась психологічною характеристикою з позицій конкретної людини. Тому перший етап маржиналізму прийнято пов’язувати з „суб’єктивний напрямом” політекономії.

Таким чином, найбільш наполегливо і послідовно суб'єктивні погля­ди на всі категорії економічної науки захищала австрійська школа, ідеї якої ясно і популярно виклав O. Бем-Баверк у своїй роботі "Основи теорії цінності господарських благ", хоч сам він визнає, що основи нової теорії були закладені K. Менгером. Провідну роль у побудові цієї теорії мають такі фундаментальні поняття, як корисність і цінність. На відміну від мінової вартості товару або матеріальних благ взагалі, корисність не є його об'єктивною фізичною якістю, оскільки вирішальною мірою залежить від відношення до нього суб'єкта. Дійсно, одній людині те чи інше благо може здатися більш корисним, ніж іншій. Ця користь залежить передусім від тих цілей, завдань, потреб і інтересів, про які дбає суб'єкт. Тому при прий­нятті рішень в господарській діяльності корисність тих чи інших матері­альних благ або товарів визначають з урахуванням відповідних потреб і цілей. Вихідним у маржинальному аналізі є розуміння корисності, яку визначають, звичайно, як здатність матеріального блага або послуги за­довольняти яку-небудь потребу суб'єкта. Оскільки ці потреби неоднакові у різних людей, то і корисності не можуть розглядатися з об'єктивної, без особистісної точки зору.

Докладаючись на розуміння корисності, мож­на вивести розуміння цінності, яке характеризує не просто корисність то­вару або послуги, але вказує крім того на їх обмеженість і рідкість. З цієї ,точки зору корисність можна розглядати як нижчу форму цінності.

1. К. Менгер

Карл Менгер (1840-1921) був засновником австрійської школи, вченим- економістом. Серед його робіт є фундаментальна праця „Основа політичної економії” (1871), основними ідеями якої були:

Похожий материал - Дипломная работа: Підвищення економічних показників з урахуванням сезонних коливань в умовах шахти Добропільс

- єдина теорія цін, яка пояснює усі явища у цій області, а також в області відсотка, заробітної плати та ренти.

- відношення людини до благ, яке проявляється у сфері власного споживання.

- аналіз споживчих оцінок і споживчого вибору. Цінність залежить не від кількості користі, а від важливості споживання, яку благо задовольняє.

Також до його інших робіт можна віднести „Дослідження методу суспільних наук та політичної економії в особливості” (1883). першим виклав теорію граничної корисності та зробив спробу показати залежність корисності від рідкості предметів використання. Він вважав, що справжнім вихідним пунктом дослідження є людські потреби. Ці потреби Менгер виділяв як різновид невдоволених бажань або неприємних відчуттів, які витікають з порушення фізіологічної рівноваги. Далі він стверджував, що при недостатку ресурсів перед інвалідом виникає проблема, яка найкраще розподілити свої засоби для задоволення потреб. Для відповіді на це питання він побудував схему, в якій римськими цифрами позначив потреби людини в різноманітних предметах від І до Х в залежності від їх значення для добробуту суб’єкта, від насущної до менш вагомої. Арабські цифри повинні в цій таблиці показувати, як господарюючий об’єкт розцінює першу, другу і т. і. одиниці блага, задовольняючого ту чи іншу потребу.

Таблиця Менгера

Менгер пояснюючи свою таблицю, порівнював потреби І та V. Потреба І – у зерні, потреба V – у напоях. Якщо людина має запас зерна у три мішки, то гранична корисність по схемі дорівнює восьми одиницям, а гранична корисність вина при наявності трьох бутилів у цієї людини буде дорівнювати 4 одиницям. Якщо людина має п’ять мішків зерна, то його гранична корисність буде оцінюватися нижче – у 6 одиниць, а п’ятий бутиль буде мати граничну (або найменш важливу) корисність дві одиниці. Щоб пояснити, як сама гранична корисність впливає на встановлення цін, Менгер розглядав ринок з фіксованою пропозицією товару. Його рішення цікавило економістів не тільки у часи Менгера і по цей день йдуть дискусії про степінь дії попиту на створення цін та методу ви числення цієї дії.

Очень интересно - Курсовая работа: Підвищення економічної ефективності використання основних фондів операційної діяльності підприємства

Карл Менгер при вирішення проблем ціни (якій він підмінив вартість) спирався на метод робінзонади та досліджував поведінку індивіду, вчинки якого знаходяться в пошуку найбільшій вигоді, або раціональній психології.. Товари, які пропонують на ринку він оголосив незмінним, зважаючи, що в цих умовах цінність того чи іншого блага буде залежати від попиту, а зміна останнього – від граничної корисності цих благ.

Серед засновників австрійської школи Менгер був першим, хто сформулював принцип корисності, що знижується. Згідно з цим принципом, вартість однорідного блага визначається тою найменшою кориснісю, якою володіє остання одиниця запасу. У своїй таблиці Менгер відходив від того факту, що суб’єктивна оцінка одного і того ж самого товару різними людьми різна. Видно, що суб’єктивна оцінка хліба підприємця і пролетаря різна, але вони платять однакову ціну за рівну кількість хліба. Далі Менгер, ставлячи цінність благ в залежності від рідкості, приходив до висновку, що вона визначається розмірами пропозиції.

При збільшенні або зменшенні кількості благ змінюється степінь задоволення потреб та відповідно цінність цих благ. Він вважав, що цінність однакових благ визначається вартістю найменш важливої одиниці або останньої у запасі. К. Менгер, формулюючи принцип граничної корисності, підкреслював, що його теорія присвячена розгляду відносин між благами і людьми, в якій важливу роль грає питання про те, яке місце серед загальної ієрархії займає дана річ. Цей принцип розроблявся для аналізу індивідуального споживання в натуральному господарстві. Але Менгер використовував його також для дослідження товарного виробництва, так як, з його слів, він в аналізі всіх економічних відносин притримувався чисто атомістичного підходу, який виявляє провідну роль суб’єктивних факторів. При рішенні проблеми вартості він трактував капіталістичне виробництво лише як сукупність індивідів, волі яких стикаються у бою за вигоду на громадській арені.

Усякі блага без оцінюючого їх суб’єкту не мають цінності. Різні види благ Менгіром ранжируються в залежності від важності потреб, що задовольняються. Функція корисності по Менгеру не непреривна, а дискретна. Він заперечує безкінечне ділення благ, тому він відкидає використання для економічного аналізу диференціальні обчислення.

Менгер ввів у науковий оборот ряд ідей які потім отримали розвиток в працях інших вчених. Ним сформульовано положення про субституцію виробничих благ, а саме: один і той самий продукт може бути створений за допомогою різних комбінацій виробничих факторів. На цій основі пізніше виникла теорія виробничих функцій. Він виказав ідею компліментарності благ, які приймають участь у виробництві, тобто взаємозалежність їх цінності.

Вам будет интересно - Курсовая работа: Підвищення ефективності використання оборотних засобів

Якщо хоч якого не будь елементу виробництва не вистачає, знецінюються і всі інші виробничі блага. Це знецінення не має місця в тому випадку, коли блага, які виявились зайвими, можуть бути використані в іншій комплементарній зв’язці для виготовлення іншого продукту.

Менгер ввів в аналіз поняття ліквідності, яке він назвав „здібність до збуту”. Фактори ліквідності Менгер визнає дуже важливим, де не стільки прагнення до безпосереднього споживання, але й прагнення до ліквідності може слугувати спонукальними мотивом обміну. Менгер ввів у економічну науку такі поняття, як ціна попиту і ціна пропозиції.

2. У. Джевонс

Уільям Стенлі Джевонс (1835—1882) — англійський економіст, який (незалежно від інших авторів) розробив теорію, згідно з якою спів­відношення між товарами, що обмінюються, дорівнює оберненому відношенню їхніх (граничних) корисностей. Праця, на думку Джевонса, впливає на мінові пропорції благ опосередковано — збільшення затрат праці збільшує кількість даного блага і тим самим зменшує його граничну корисність. Коли затрати праці стають знач­ними, тоді сама праця набуває негативної корисності. Тому трива­лість процесу праці є доцільною доти, доки її негативна корисність менша (за абсолютною величиною), ніж корисність продукту, створеного цією працею. Після встановлення рівноваги процес виробни­цтва даного блага припиняється.

У праці «Теорія політичної економії» Джевонс сформулював те­орему, суть якої полягає в тім, що за раціонального споживання мі­ри корисності придбаних товарів пропорційні їхнім цінам. У. Дже­вонс увів також в економічну науку поняття «економіко» (економіч­на теорія), яке стали відтоді використовувати на Заході замість по­няття «політична економія».

У. Джевонс притримувався у своїй творчості суб’єктивних позицій. Головні роботи „Теорія повної економії” (1871) та „Принципи науки” (1874). Суб’єктивність маржиналістських ідей Джевонса очевидна з наступних положень:

Похожий материал - Дипломная работа: Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів

максимальне задоволення потреб при мінімумі затрат, є чисто економічною задачею, яка не пов’язана з політичними та іншими факторами. Першорядне значення – споживання та попит про що свідчить його трактування головної задачі економічної науки.

розглядаючи корисність та цінність його функціональної залежності Джевонс вважав, що ціна товару функціонально залежить від граничної корисності, яка в свою чергу залежить від товарних цін, обумовлених складом виробництва.

Джевонс розглядав положення класиків про ідеальну конкуренцію, яка дозволяє продавцям та покупцям мати доступ один до одного та володіти взаємною інформацією. Звідси він прийшов до висновку, що суб’єкти ринку забезпечують отримання людиною такої комбінації товарів, яка в найбільшій степені задовольняє його потреб. В цьому свідчення їх принципів граничного аналізу (законів Госена) та основа того, що він є одним із родоначальників маржиналізму.

3. Л. Вальрас