План
Вступ
РозділI.Суть підприємництва
1.1 Поняття підприємця і підприємництва
1.2 Функції та умови існування підприємництва
Возможно вы искали - Курсовая работа: Підприємництво: суть, суб’єкти, форми
1.3 Роль підприємництва в економіці
Розділ II.Види підприємництва
2.1 Види підприємницької діяльності
2.2 Форми організації підприємницької діяльності
РозділIII.Розвиток підприємництва в Україні
Похожий материал - Курсовая работа: Підприємницька діяльність в умовах конкурентного господарювання
3.1 Характеристика малого підприємництва в Україні
3.2 Характеристика середнього і великого підприємництва в Україні
3.3 Підприємництво на Черкащині
3.4 Залучення іноземних інвестицій
Висновок
Очень интересно - Курсовая работа: Підприємницька діяльність та її активізація в Україні
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Підприємництво поступово стає природною складовою української економіки, що свідчить про її просування до ринкових реформ і методів господарювання. Для багатьох громадян України підприємництво стало основним видом роботи або формою вторинної зайнятості. Особливо тяжіє до підприємницької діяльності молоде покоління України.
Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить від багатьох чинників. Однією з неодмінних умов досягнення високої результативності практично в будь-якій підприємницькій діяльності є отримання мінімально необхідних знань, уявлення про форми, принципи та сфери підприємницької діяльності.
Вам будет интересно - Учебное пособие: Підприємство і ринок
Метою моєї роботи є дослідження підприємницької діяльності, проблем та перспектив її розвитку, а також необхідність державного стимулювання розвитку підприємництва на сучасному етапі.
Актуальність даної теми на сьогодні полягає у тому, що багатьом молодим людям в Україні здається, що стати підприємцем можна без спеціальних знань, спеціальної підготовки. Ці хибні уявлення породжені нерозвиненістю ринкових відносин у нашій країні. Економічні знання потрібні усім — тим, хто має власний бізнес, і тим, хто наймається на роботу, тим, хто продає, і тим, хто купує.
Формування ринкового механізму - багатогранне і складне завдання, пов'язане з національною специфікою господарювання, певними історичними традиціями, матеріальними і соціальними передумовами, менталітетом населення тощо. Перехід України до ринкових відносин стає можливим насамперед завдяки використанню господарськими структурами вартісних методів оцінки підприємницької діяльності як в межах національної економіки, так і поза ними. Найбільш суттєвими передумовами розвитку системи ринкових відносин є перехід всіх ланок господарювання на повну самостійність, докорінна зміна всіх відносин власності, формування відносин приватної власності на засоби виробництва. Як показує світовий досвід, приватна власність стимулює розвиток ініціативи, трудової активності, формує господарське ставлення та спонукає до раціоналізації виробничих процесів. Саме це необхідно нашому суспільству, яке шукає оптимальні шляхи виходу з економічної кризи.
Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки в соціально-спрямовану ринкову неможлива без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро, так і на макроекономічному рівні.
Розділ I.Суть підприємництва
Похожий материал - Курсовая работа: Підприємство по технічному обслуговуванню і ремонту будівельних машин
1.1 Поняття підприємця і підприємництва
Різні аспекти розвитку підприємництва досліджувалися і представлені у працях як закордонних, так і вітчизняних науковців, а саме: Р.Кзнтільйона , Шумпетера Е, Дж.Долана , Л.Воротіної , С.Покропивного , З.Варналія , А.Загороднього, М.Бедринець та інших[6,c.182].
Вперше у науковий обіг термін "підприємництво" було введено англійським банкіром-економістом Р.Кантільйоном який помітив, що розбіжність між попитом і пропозицією на ринку створює можливості, щоб купувати дешевше і продавати дорожче, і саме це може привести конкурентні ринки у стан рівноваги. Людей, які користуються нереалізованими можливостями отримання прибутку за умов невизначеності, він назвав "підприємцями". Отже, за Р.Кантільйоном, підприємець — це будь-який індивід, здатний до передбачення, який бажає брати на себе ризик, спрямований у майбутнє, чиї дії характеризуються сподіванням отримати дохід та готовністю до витрат . При цьому Й. фон Тюнен, об'єднавши в особі підприємця виконання функцій ризику та реалізації нововведень , визначив його прибуток як дохід, що залишається від валового прибутку ділової операції після сплати відсотка з інвестованого капіталу, заробітку управлінців і внеску за страхування від обчислювального ризику збитків.
Концепція підприємництва Й.Шумпетера грунтується[5,c.257] на трьох засадах: 1) функція підприємництва полягає у тому, щоб "реформувати або революціонізувати спосіб виробництва за допомогою використання винаходів або, в широкому розумінні, через реалізацію невипробуваних технологічних можливостей для виробництва нових товарів або старих товарів новим способом за допомогою відкриття нових джерел постачання сировини або нових ринків збуту, або через реорганізацію виробництва"; 2) підприємництво є універсальною загальноекономічною функцією будь-якої економічної системи та поєднується з виконанням інших видів діяльності (управлінням, науковими розробками, маркетингом тощо) і тому "розсіюється" серед багатьох спеціалістів; 3) підприємництво є функцією господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, типи, мотивації. За Й.Шумпетером, бути підприємцем означає, по-перше, "робити не те, що роблять інші", а. по-друге, "робити не так, як роблять інші" . Іншими словами, одна й та сама особа може бути підприємцем, поки впроваджує інновації, тобто впроваджує нові технології, нові продукти, нові джерела постачання, нові організаційні форми бізнесу, і втрачає цю властивість, як тільки запустить свою справу та поставить її на рутинні рейки. З ідеями Й.Шумлетера збігаються погляди Ф. фон Хайека, який наголошує, що носій підприємницької ініціативи є рушійною силою пошуку новацій, оскільки прагне до найбільш ефективного поєднання свого унікального "ноу-хау" з ринковою ситуацією і тим самим до досягнення першості в конкуренції та більшого доходу. Таким чином, у системі ринку для виробника-підприємця головна і найважливіша перевага - отримання прибутку. "Прагнення прибутку — це якраз те, що дозволяє найбільш ефективно використовувати потенціал виробництва. Високо свідомий соціалістичний лозунг "Виробництво в ім'я споживання, а не заради прибутку" свідчить про повну відсутність розуміння того, як примножити виробничі можливості" , Ф. фон Хайєк, Л,Мізес та І.Кірцнер зазначають, що ринковий процес неможливо відділити від механізму конкуренції, в центрі якої стоїть підприємець. Причому підприємець — це не яка-небудь невизначена фігура, а швидше за все певна функція, яка відображає цілеспрямованість людини на знаходження та використання нових можливостей у виробництві, суспільстві тощо , а також "зрівноважуюча сила" , що забезпечує рух ринків до стану рівноваги[10,c.196].