Зміст
Вступ
Розділ 1. Психолого-педагогічні основи розвитку уяви та літературних здібностей молодших школярів
Розділ 2. Дидактичні можливості предметів
2.1 Розвиток уяви та літературних здібностей на уроках українського читання
Возможно вы искали - Изложение: Розподільна властивість множення
2.2 Розвиток уяви на уроках мистецького спрямування
2.2.1 Розвиток уяви в процесі вивчення предметів "Трудове навчання" та "Образотворче мистецтво"
2.2.2 Розвиток уяви в процесі вивчення музики
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Похожий материал - Реферат: Розробка автоматизованих навчальних систем на основі методики програмованого навчання
Уява - одна з найважливіших сторін нашого життя. Уявіть на хвилину, що людина не володіла б фантазією. Ми втратили б майже всі наукові відкриття і твори мистецтва. Діти не почули б казок і не змогли б грати в ігри. А як вони змогли б засвоювати шкільну програму без уяви? Простіше сказати - позбавити людини уяви й прогрес зупиниться! Значить уява, фантазія є одні з найнеобхідніших здатностей людини. Разом з тим саме ці здатності мають потребу в особливій турботі в плані розвитку. А розвивається вона особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років. І якщо в цей період уяву спеціально не розвивати, надалі наступає швидке зниження активності цієї функції. Разом зі зменшенням здатності фантазувати в людини збіднюється особистість, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва й науки.
Дійсно, можливість створювати щось нове, незвичайне, закладається в дитинстві, через розвиток вищих психічних функцій, таких, як мислення й уява. Саме їхньому розвитку необхідно приділити найбільше уваги у вихованні дитини у молодшому шкільному віці. Цей період учені називають сенситивним, тобто найбільш сприятливим для розвитку образного мислення й уяви.
Уява - це властива тільки людині, можливість створення нових образів шляхом переробки набутого досвіду. Уяву часто називають фантазією. Уява є вищою психічною функцією. Однак за допомогою уяви здійснюється уявний відхід за межі безпосередньо сприйманого. Основне його завдання - подання очікуваного результату до його здійснення. За допомогою уяви в нас формується образ ніколи не існуючого або не існуючого в цей момент об’єкта, ситуації, умов.
Уява дитини дозволяє їй сприймати, як реальні, фантастичні, казкові образи й ситуації.
Вирішуючи будь-яке розумове завдання, ми використовуємо якусь інформацію. Однак бувають ситуації, коли наявної інформації недостатньо для однозначного рішення. Це так звані завдання високого ступеня невизначеності. Мислення в цьому випадку майже безсиле, без активної роботи уяви. Уява забезпечує пізнання, коли невизначеність ситуації досить висока. Це загальне значення функції уяви й у дітей, і в дорослих.
Очень интересно - Контрольная работа: Розробка двох прикладів ділової гри
Тепер стає зрозумілим, чому інтенсивною є функція уяви в дітей від дошкільного до підліткового віку.
Їхній власний досвід і можливість об’єктивно оцінювати навколишній світ недостатні. “Поле невизначеності” у сприйнятті життя таке високе, що вирішити постійно виникаючі перед дитиною проблеми, вона може тільки із залученням уяви, фантазії. Останні заміняють їм недолік знань і досвіду й допомагають відносно впевнено почувати себе в складному й мінливому світі.
Молодший шкільний вік характеризуються активізацією функції уяви. Спочатку відтворюючою (що дозволяла в більш ранньому віці уявляти казкові образи), а потім і творчого (завдяки якій створюється принципово новий образ).
Таким чином, значення функції уяви в психічному розвитку велике. Вона повинна сприяти кращому пізнанню навколишнього світу, саморозкриттю й самовдосконаленню особистості, а не переростати в пасивну мрійність, заміну реального життя мріями. Для виконання цього завдання вчителям і батькам необхідно допомагати дитині використовувати свої можливості уяви в напрямку прогресивного саморозвитку. Ми пропонуємо використовувати не лише можливості навчальних предметів, але й різноманітні ігрові завдання, тести тощо. А методики навчання предметам наситити відповідними вправами на розвиток уяви та фантазії учнів.
Розділ 1. Психолого-педагогічні основи розвитку уяви та літературних здібностей молодших школярів
Пізнавальний інтерес - вибіркова спрямованість учня на процес пізнання, його предметний зміст та оволодіння знаннями. Прогресивна роль пізнавального інтересу в тому, що він стимулює індивіда до оволодіння сутністю, а не залишає на поверхні знань.
Вам будет интересно - Курсовая работа: Розробка методики формування в учнів системи знань і вмінь з технології обробки металу не верстатах на заняттях з трудового навчання у 9 класі (профіль "Металообробка")
У дидактиці пізнавальний інтерес є:
засобом навчання: учитель використовує об’єктивно привабливі властивості предметів, явищ, подій, процесів (ігрові дії, наочність, цікаві справи);
мотивом навчання: пізнавальний інтерес - один з найвагоміших мотивів навчання, у загальній структурі мотивації навчання він усвідомлюється насамперед як "цікаво-нецікаво".
Джерелом пізнавального інтересу є процес зосередженої, заглибленої діяльності, спрямованої на розв’язання пізнавальних завдань. Пізнавальний інтерес розвивається поетапно. Виділяють такі його рівні: репродуктивно-фактологічний, описово-пошуковий, творчий.
Репродуктивно-фактологічний рівень - це елементарний відкритий, безпосередній інтерес до нових фактів, цікавих явищ, що є в інформації, яку одержує учень.
Похожий материал - Реферат: Розробка учбового матеріалу для викладання вищої математики на тему "Наближені методи обчислення визначених інтегралів"
Описово-пошуковому рівню відповідає інтерес до пізнання суттєвих властивостей предметів або явищ, що становлять їх глибинну суть, не лежать на поверхні; це так звана "стадія опису", коли однаковою мірою фіксують зовнішні ознаки і суттєві властивості.
Для творчого рівня характерний інтерес до причинно-наслідкових зв’язків, до виявлення закономірностей, визначення загальних принципів різних явищ. Це не тільки засвоєння змісту, й глибоке опосередковане усвідомлення найважливіших, найсуттєвіших особливостей, діалектики явищ, їх закономірностей.
Показниками сформованості пізнавального інтересу є спрямованість на об’єкт пізнання (основний показник), її стабільність, локалізованість, усвідомленість.
Значення пізнавального інтересу для ефективності навчального процесу полягає в тому, що він являє єдність об’єктивного і суб’єктивного в пізнавальній діяльності; відбиває закономірності переходу зовнішнього у внутрішнє, що становить суть розвивального навчання; активізує мислення, емоції, волю, що впливає на ефективність навчального процесу, всю пізнавальну діяльність загалом і психічні процеси, які лежать в основі творчої, пошукової, дослідницької діяльності (сприймання, увага, уява, пам’ять, емоції).