Одним з безпосередніх результатів Великою Жовтневої революції в Китаї є збільшення марксизму-ленінізму і виникнення сильного суспільно-демократичного антифеодального і імперіалістичного руху “4 травня 1919 року “, що в свою чергу мало значний вплив на подальшу долю навчання, яке знаходилось на низькому рівні розвитку. В 1919 році початковою школою було захвачено менше 10% дітей, а процент неграмотності серед дорослого населення перевищував 90.
Перші китайські марксисти і демократичні настрої інтелігенції ставили перед собою ціль просвітлення широких народних мас. З цією ціллю вони спеціальні групи по підвищенню культурного рівня народу. Одна з перших таких груп була заснована за ініціативою майбутнього члена КПК і організатора робочого руху Ден Чжун-ся (1894-1933) при пекінському університеті. Розмовна мова “байхуа” в 1920 році була офіційно визнаною національною мовою “гоюй”, на якій проводились навчання. Це полегшувало навчання і сприяло збільшенню грамотності і знань в народі.
Боротьба за демократизацію навчання утримала ще більший розмах, коли в неї включились перші китайські марксисти. З початку 1920 року при безпосередній допомозі Комінтера і руських більшовиків професора Лі Да-чжао і інших передові китайські інтелігенти-марксисти організували комуністичні круги і групи в Пекіні, Шанхаї, Ханьков, Чанша, а також серед китайців, які проживали за кордоном – в Токіо і Парижі. Одночасно з зусиллям пропаганди марксизму вони видали вечірні школи для робітників і видавали газети і журнали.
В серпні 1920 року в Шанхаї за ініціативо Шанхайського комуністичного кругу був заснований соціалістичний союз молоді Китаю, вся діяльність якого проходила під керівництвом КПК. Були переведені на китайську мову “Маніфест комуністичної партії” і “Розвиток соціалізму від утопії до науки”.
Під керівництвом КПК в Шанхаї видається підпільне видавництво “Женьмінь чубаньше”, яке в важких умовах видає на китайській мові ряд праць класики марксизму – ленінізму.
Возможно вы искали - Реферат: Система освіти у Великобританії
Комуністи-інтернаціоналісти Китаю на чолі з Лі Да-Чжао і Цюй Цю-бо вивчали і старались використати на практиці марксистсько-ленінське навчання освіти культури.
В 1922 році в м. Гуанчжоу під керівництвом КПК був виданий Перший з’їзд Соціалістичного союзу молоді Китаю, після якого розгорнулась практична робота в області просвіти: втілення політичного виховання молодих робітників і селян в дусі соціалізму, загального безплатного навчання молоді, ліквідації неграмотності на основі єдиної мови “гоюй” і транскрипційного складового алфавіту “чжюнь цзіму”, які представляли жінкам рівні права з чоловіками.
В 20 рр. За ініціативи КПК в містах проводиться кампанія по створенню елементарних шкіл для робітників і членів їх сімей, в яких навчали читанню, письму, арифметиці, природі і суспільстві. Ці школи підвищили політичний і культурний рівень робітників, з яких вийшло багато активних борців і організаторів революційного руху. Видатний діяч КПК Пен Бай (1895-1929), організатор селянського руху, був першим китайським комуністом, який проводив велику роботу по розповсюдження знань серед селянства.
Професор Лі Дачжо (1888-1927) – один з перших видатних марксистів Китаю. Він першим в Китаї став розглядати проблеми навчання освіти з позиції марксизму-ленінізму. Показав, що виховання носить історичний і класовий характер, визначається економічним рядом суспільства. Розкрив реакційну сутність конфуціанської ідеології, якої досить в традиційній системі освіти
Лі Да-чжао виступав за загальне безплатне навчання підростаючого покоління, закликав молодь і інтелігенцію просвічувати народ в першу чергу самі знедолені класи суспільства – пролетаріат і селянство.
Похожий материал - Реферат: Система педагогічних наук їх та зв’язок з іншими науками
Цюй Цю-бо (1899-1935) – видатний діяч КПК, публіцист, літературознавець, критик, педагог, перекладач. В своїх статях він писав про успіх молоді країни в області культури і просвіти. ”Рани війни і розквіт культури” була записаною бесідою з А.В.Луначарським , який розказував про постановку народної освіти і заходи по створенню нової революційної культури в Росії.
Був деканом факультету суспільних наук. Створеного КПК в шанхайському університеті для підготовки революційних кадрів. А пізніше (1923 р.) його було вибрано членом Президіуму Ісполкому Комінтерну.
В 1923 році після поразки революції 1925-1927 роках в Китаї педагог – комуніст Ян Сянь-цзян випустив “Елементарной історії педагогіки”, в якому розкритикував постанову освіти в умовах класового антагонистичного суспільства.
В 1930 вийшла його друга книга “Основні положення нової педагогіки”, які підкреслювалось, що виховання відноситься до економічного базового компоненту. Особливу увагу приділяв показу основних рис виховання в соціалістичному суспільстві: критикував стару шкільну систему; закликав до створення нової школи і безплатного навчання підлітків і дітей віків від 8 до 17 років.
Велике значення у розвитку освіти Китаю відіграв Центральний район,а особливо головне м. Жуйцзе, де працювала велика кількість загально освітніх шкіл. Тут було створені університет по підготовці керівних кадрів в області промисловості сільськогосподарської і культурно-просвітницької роботи, університет робітничо-селянської Червоної Армії по підготовці політробітників, Центральне сільськогосподарське училище, театральне училище ім. А.М.Горького, центральне педагогічне училище ім. Леніна і Комуністичний університет по підготовці кадрів революційних робітників.
Очень интересно - Курсовая работа: Система подготовки бакалавров в колледжах Франции
По всіх селах створювались народні школи, які називались марксиськими або ленінськими. До них входили діти віком від 6 – 7 до 15-16 років, які вивчали Ленінську книгу для читання.
Великий вклад в розвиток просвіти вніс Цюй Цю-бо, який був наркомом просвіти центрального радянського району, ректором Радянського університету, і керував культурно освітньою роботою. Під його керівництвом створювались денні і вечірні школи.
Після 1927 року в Китаї розгорнулась “культурна революція”. З самого початку якої всі заняття в навчальних закладах були зупинені. Китайці під керівництвом Мао-Цзе-дуно заявили про проведення корінної освіти. Маоісти хотіли витіснити уявлення про марксизм-ленінізм і виховувати підростаюче покоління в дусі фанатичної відданості “ідея Мао-Цзе-дуна”. Сам діяч не ставить перед культурою і освітою питання формування духовного обличчя членів комуністичного суспільства. А головну задачу він бачить в адаптації до сучасного низького культурного і освітнього рівня китайського селянства – основної маси населення країни. Іншими словами, інтелігенція не повинна “нести знання” масу, а, навпаки, повинна опускатися до його рівня.
Маоісти доводять до абсорду ідею розвитку освіти науково-технічної революції і соціального процесу. Вони зацікавлення в низькій освіченості народу і прагнуть культурному розвитку людей, так як освічених людей не можна використовувати.
13 липня 1966 року була видана реформа ЦК КПК і державним з’їздом КНР про систему освіти. Вона стала здійснюватись лише з осені 1968 року.З 1970 року почались відкриватись вищі навчальні заклади, хоча постійних занять не проводилось. Два роки було втрачено на виявлення політичного обличчя абітурієнтів та викладачів.
Вам будет интересно - Курсовая работа: Система подготовки бакалавров в Польше
Реформа навчання передбачає значне зменшення терміну освіти на всіх ступенях навчання. В країні вводиться нова шкільна система. Замість 12-річної-9-річна загальноосвітня школа для дітей і підлітків віком від 7 до 15 років. Навчання у вузах скорочується від 4-5 до 2-3 років.
Реформа передбачає значне скорочення об’єму навчального матеріалу. В першу чергу скорочується об’єм теоретичних дисциплін. Воєнна підготовка є невід’ємною частиною навчального процесу на всіх ступенях навчання. Значний термін відводиться для занять ручної праці і занять самообслуговування. Канікули учнів і студентів призначається для роботи в сільському господарстві і фізичного розвитку.
Примусова система навчання маоістів спонукає для консервації низького освіченого рівня в країні, понижує і без того низьку якість навчання. В країні з тисятирічними культурними традиціями 55% дорослого населення залишається неграмотним. Рівень освіти в сучасному Китаї став набагато нижчим ніж перед “культурною революцією”.
1.2 Реформи освіти ХХ століття
Після 1949 років розвиток в Китаї проходив по важкому шляху.50 рр. були його швидкого розвитку як в кількісному так і в якісному відношеннях. Однак дуже скоро освіта стала об’єктом багаточисельних нападів зі сторони політичних кампаній, а в період культурної революції 1966-1976 рр. практично занепалою системою навчання в сучасному її розумінні.
Ціле покоління дітей і молоді практично було позбавлене можливості вчитися. В результаті збільшилась дистанція між рівнем навчання в Китаї і в інших країнах.
Похожий материал - Курсовая работа: Система подготовки квалифицированных рабочих в Болгарии
На початку 80 рр. перед КНР поставлені важливі питання зі скороченням соціально-економічного розвитку. Плани п’ятирічки (1986-1990рр.) неможливо виконати без підвищеного рівня розвитку освіти і підготовки кадрів робітників в різних областях.
27 травня 1985 р. ЦК КПК прийняв постанову про реформу системи народної освіти, яку опублікував в газеті “Женьміньжібао”, - необхідно забезпечити значний розвиток освіти на базі міцної економіки.
В ході реформи пропонується і удосконалити зміст навчання і методи, забезпечити розвиток педагогічної науки. Одночасно відмічається, що ріст витрат на освіту повинен відповідати рівню розвитку економіки.
Підкреслюється введення обов’язкового дев’ятирічного навчання з початковим навчанням. Обов’язкове навчання необхідне для розвитку сучасного виробництва і суспільного життя.