Вступ
Розділ 1 Фундаментальні досліди з квантової оптики
1.1 Випромінювання Вавілова-Черенкова
1.2 Ефект Доплера
1.3 Фотонна теорія світла. Маса та імпульс фотона. Досліди Боте та Вавилова
Возможно вы искали - Реферат: Фундаментальные законы физики и теория асимметрии пространства
1.4 Тиск світла. Досліди Лебедєва
1.5 Ефект Комптока
Розділ 2 Вивчення фундаментальних дослідів з квантової оптики в профільних класах
2.1 Досліди, що послужили основою виникнення хвильової теорії світла
2.2 Досліди Юнга
Похожий материал - Реферат: Фундаментальные понятия о материи
2.3 Досліди по поляризації світла
2.4 Проблема швидкості світла у фізичній науці
2.5 Вимірювання швидкості світла
Розділ 3
3.1 Розподіл навчального матеріалу за уроками
Очень интересно - Дипломная работа: Халькогеніди свинцю і сполуки на їх основі
3.2 Рекомендації з проведення самостійних та контрольних робіт
Висновоки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Оптика – розділ фізики, в якому вивчаються властивості, фізична природа світла та його взаємодія з речовиною. Поняття „світло” охоплює не тільки видиме світло, але й прилеглі до нього широкі ділянки спектра електромагнітних хвиль – інфрачервоне та ультрафіолетове випромінювання. Сучасна оптика вивчає ділянку спектра від м’ягкого рентгенівського випромінювання до радіохвиль міліметрового діапазону.
Вам будет интересно - Контрольная работа: Характер физических законов
Питання про природу світла та закони його поширення зацікавили грецьких філософів ще до нашої ери.Так, у трактатах Евкліда „Оптика” і „Катоприка” (3 ст. До н. е. ) на основі уявлень про світло як промені, що виходять з ока, сформульовано закони прямолінійного поширення світла та рівності кутів падіння та відбивання.
Протилежну думку про природу світла висловив Лукрецій (бл. 96 – 55 до н. е. ) у поемі „Про природу речей” . Він вважав, що світло випускається світними тілами у вигляді досить малих зліпків. Птолемей (2 ст. н. е.) встановив, що для малих кутів падіння відношення кута падіння до кута заломлення є величина стала. Але сформулювати закон заломлення світла вони так і не змогли.
На початку 17 ст. було винайдено мікроскоп і зорову трубу, які широко застосовуються і зараз. Для вдосконалення цих приладів треба було знати не тільки закони відбивання, а й заломлення світла. У 1621 р. В. Снелліус (1580 - 1626) встановив кількісно закон заломлення світла, що роходить плоску межу двох середовищ, а Р.Декарт (1596 – 1650 ) математично записав цей закон у вигляді відношення синусів кутів падіння і заломлення.
Саме в той час перед фізиками постав ряд питань: що являє собою світло; що саме поширюється по прямій лінії, відбивається, заломлюється; що надає тілам колір, несе із собою тепло; що утворює, пройшовши через лінзу, зображення; що діє на сітківку ока?
Р. Декарт при виведенні законів відбивання і заломлення ввжав, що світло являє собою потік частинок. Р.Гук (1635-1703) вважав, що світло - це процес поширення імпульсів деформацій стиску раптово або з досить великою швидкістю. Й.Марці і Ф.Грімальді також вважали, що світло являє собою процес поширення хвиль із великою швидкістю.
Похожий материал - Отчет по практике: Характеристика электротехнической службы предприятия
Розрізнені відомості про природу світла було систематизовано, на основі чого створено теорію про корпускулярну природу світла, основоположником якої є І. Ньютон.
Властивість світла поширюватись прямолінійно, мабуть, спричинила те, що і Ньютон віддав перевагу корпускулярній теорії. Згідно з цією теорією світло складається з дрібних частинок (корпускул), які випромінюються світними тілами. Для опису руху курпускул І.Ньютон застосував закони механіки. За законом інерції в однорідному середовищі ці частинки мають летіти прямолінійно.
Мета роботи:
Вивчення фундаментальних дослідів з квантової оптики в шкільному курсі фізики.