Оценка «отлично»
Препадователь Урбанович Ж.Я.
Реферат
НА ТЕМУ:
Шевченко-художник
Кандибка Кристина
учениця 8-Г класу
середної школи № 31
Дніпропетровськ 2001р.
Возможно вы искали - Реферат: Шкатулка Сирень
Серед плеяди діячів української культури Тарасові Григоровичу Шевченку (1814-1861) належить особливе місце. Шевченко був наділений багатьма рисами вдачі: палким вільнолюбством, великою працелюбністю, жадобою вчитися, широким діапазоном зацікавлень, тонким знанням людської психології. Якщо помножити це багатство вдачі на талант в поетичному слові і в образотворчому мистецтві, то стане зрозумілою феноменальна природа його як людини і митця.
При знайомстві з подіями Шевченкового життя може скластися враження, що вони - наче ланцюг випадковостей, який міг обірватися в будь-якому місці. Справді, і примха поміщика Енгельгардта взяти собі за «козачка» в подорож до Вільна й Петербурга рано осиротілого Тараса, і зустріч у Літньому саду з Іваном Сошенком, і праця у Василя Ширяєва по розмальовуванню інтер'єрів петербурзьких театрів, і драматичні обставини викупу з кріпацтва, нарешті, вступ до Академії мистецтв у клас Карла Брюллова, - ці «сходинки» Шевченкового зростання оперті начебто на нетвердий грунт збігу обставин.
Юний Шевченко прийшов 1831 року до Петербурга пішки, подолавши разов з іншими кріпаками Енгельгардта сотні вест глибокими снігами Прибалтики й російської Півночі. Від сурової зими 1831 року почалося його тривале столичне життя, сповнене боротьби за існування, незгасного бажання стати вільним, вивчитися на професійного художника.
Підстав для відчаю на той час у Тараса було досить, але він не піддавався йому. Своїми здібностями в поезії та малюванні, працелюбністю і доброю, жвавою вдачею український кріпак викликав у передових російських діячів культури не лише цікавість, а й бажання практично домогти йому.
Подиву гідна драматична епопея викупу Шевченка з кріпацтва, в якій гостро зіткнулися полярні сили тодішньої Росії: нахабний торговець душами Енгельгардт, який уособлював кріпосницьку систему, і демократично настроєні митці В.Жуковський, О.Венеціанов, К.Брюллов, І.Сошенко, В.Григорович та інші, ті котрі хотіли щоб юнак здобув освіту та волю.
Похожий материал - Сочинение: Шкатулка-иллюзия
Ставши вільним, Шевченко не гаяв жодного дня. Поезія, малюнок, живопис цілком заполонили його. Він буквально упивався творчістю. Шевченко був прийнятий в Товариство заохочування художників (1835) та в Академію мистецтв (1838).
Упродовж семи років навчання з-під його пензля, олівця, граверського штихеля та офортної голки вийшли не лише учнівські, а й викінчені, зрілі твори. Під час навчання Тарас Григорович був тричі нагороджений срібними медалями. Задовго до надання у березні 1845 року офіційного звання вільного (некласного) художника Шевченко уже працював на рівні професійного майстра.
Не по роках громадянська й художня зрілість помітна і в його літературній творчості. Саме в період академічних студій ним написані такі шедеври, як поеми «Гайдамаки», «Сон», «Сова», видано в 1840 році першу збірку поезій «Кобзар».
Весь поетичний і частина художнього доробку петербурзького періоду тематично пов'язані з Україною, хоча між 1830-1843 роками йому жодного разу не вдалося побувати в рідному краї.
Відвідання України 1843 року мало вирішальне значення у виборі Шевченком подальшого життєвого шляху – словом і пензлем працювати для свого народу. Закінчивши у березні 1845 року Петербурзьку Академію мистецтв, він одразу ж перебирається на Україну, оселяється в Києві і приймає пропозицію бути художником Археографічної комісії при університеті.
Очень интересно - Реферат: Школа "Диалог культур"
Творчі й життєві плани Шевченка були раптово обірвані. За доносом провокатора 5 квітня 1847 року він був заарештований як член таємної політичної протикріпацької організації – Кирило-Мефодіївського товариства. У нього були конфісковані зошити з «крамольними» поезіями, альбом з київськими етюдами, який потрапив до рук київського губернатора і зник безслідно. Ці папери стали звинувачувальними документами проти Шевченка. Про них було донесено самому цареві. Присуд був суворий: заслання рядовим солдатом в Оренбурзький окремий корпус. Там Шевченка тримали під найсуворішим наглядом і забороняли писати та малювати.
Жорстокий удар долі вразливий поет і митець сприйняв болісно. Слідство, допити, пов’язані з ними переживання позначилися і на стані здоров’я, і на зовнішньому вигляді. Печаль тривоги і страждання відбилася на автопортретах, які Шевченко створив на засланні. Проте і в Оренбурзі продовжувалася його поетична й мистецька творчість – підпільна, але повноцінна, художнього досконала. Не втративши попередньої романтичної забарвленості, вона стала водночас проникливішою, змістовно місткішою, а в ряді малюнків – сповнена критичного пафосу.
Пам’ятали про його долю і на Україні, і в Петербурзі. Після смерті царя Миколи I, на прохання віце-президента Академії мистецтв Шевченко був визволений. З підірваним здоров’ям, але не зламаний духовно у 1857 році він прибув до Петербурга. Він зовсім не щадив свого підірваного здоров’я працюючи з дивовижною цілеспрямованістю й наполегливістю. Готував нове видання «Кобзаря», укладав «Буквар» та підручники з історії й арифметики для українських шкіл, писав нові поеми й вірші, малював портрети.
Взимку 1860-1861 років стан здоров’я Тараса Григоровича різко погіршився. 10 березня (26 лютого за старим стилем) 1861 року він помер. Похований був спочатку на Смоленському цвинтарі в Петербурзі. За його заповітом, прах весною того ж року перевезений на Україну і похований в Каневі на високому березі Дніпра, неподалік від тих місць, де він народився і виріс.
٭ ٭ ٭ ٭ ٭
Творча спадщина Шевченка – нова і яскрава сторінка в історії української художньої культури. Тонке чуття сучасної йому дійсності поєднувалося із знанням історії – світової і вітчизняної. Розвинена інтуїція щодо зв’язку колишніх часів і сучасної дійсності давала йому можливість наповнити новим змістом зображення давнини.
Вам будет интересно - Дипломная работа: Шляхи підвищення рентабельності при виробництві художніх фільмів
З архівних документів і з особистих свідчень Шевченка відомо, як старанно він вчився. У становленні професійної майстерності Шевченка провідну роль відіграв видатний російський живописець Карл Брюллов (1799-1852), який був не лише вчителем Шевченка, а і його старшим другом, у1839 році Тарас Григорович деякий час жив у Брюллова.
Вагомими були досягнення Шевченка в галузі малярського і графічного портрета. Він виконав близько 150 творів цього жанру, половина яких створена ще до заслання. У них відчувається романтична концепція людини, яка наприкінці XVIIIст. і в першій половині XIXст. Переважала у творчості багатьох європейських художників.
Шевченко уподобав акварельний малюнок ще в доакадемічний період свого життя, маючи в ньому певні навички, а можливо, і перші здобутки. Цього досяг він численними вправами й копіюванням, уриваючи вільний час від «казачкування» в Енгельгардта й учнівства в малярні у Ширяєва.
У ряді портретів простежується прагнення Шевченка підкреслити гармонійну сутність людини, вияскривити її моральну, інтелектуальну й фізичну досконалість. Для нього людина – міра всіх речей: митець бачить в ній лише прекрасне і високе. І водночас перед глядачем не - безтурботні особи, а цілеспрямовані характери, вольові натури. Темперамент і умиротворення, порив і доброзичливість – на цих психологічних регістрах будуються оповиті романтичним серпанком образи.
Вирази облич на портретах 30-40 років відзначає деяка загадковість, втілена насамперед у проникливих запитальних поглядах. Концепція людини ґрунтується в нього на суспільно-етичних передумовах: громадянській чесності, відданості героя демократичним ідеалам, моральній чистоті, тобто на засадах поширеного тоді прогресивного романтизму.
Похожий материал - Курсовая работа: Эволюционистская концепция культуры Э.Б. Тайлора
Шевченко взяв для себе чимало корисного від російської портретної школи. Є в його творах і риси, дотичні до західноєвропейського класицистичного портрета. Виходячи із видатних здобутків і стилістичної визначеності мистецтва своєї доби, він виробив свій власний погляд на людину. Його моделі – це, як правило друзі, знайомі. Особиста нота в його творах дуже сильна. Вона виражається в ретельному «вимальовуванні» вдачі й настрою; вона підтверджується і засобами виразності – шовковистими розмивами акварелі, ніжними напливами олійних фарб. Шукаючи відповідних відтінків і переходів тонів для передачі свіжості молодих облич (Маєвська, Закревська, Кейкуатова, Горленко), гострих, раптових або ж елегійних поглядів (олійний автопортрет, Лизогуб, Рудзинський, Лукомський, Куліш), він прагне сплавити романтичну зовнішність своїх героїв х їх внутрішньою змістовністю. Миттєві почуття, які фіксуються поворотом голови, поглядом, - не випадкові імпульси, а виразники характерів.
Одним з вершин його пошуків є серпія «Казашка Катя» (1856-1857), в якій дано типовий образ дівчини в момент прозріння, усвідомлення себе як представниці свого народу. Водночас у цій юнці, яка, затуляючи рукою мерехтливе світло каганця, вглядається в химерні загадкові орнаменти надгробків своїх предків, вбачається відгомін поширено в першій половині XIX ст. «цвинтарного романтизму» з його утаємниченими провидами, «страшними» сюжетами. Шевченко зумів надати сцені глибокого гуманістичного періоду.
Особливе місце в портретній творчості Шевченка посідають автопортрети, в яких він відобразив себе у різні пори життя, в різних настроях і переживаннях, але неодмінно
із глибоким щирим самоаналізом, із психологічною наснаженістю. В автопортретах митця усіх періодів творчості - від юнака байронівського настрою і зовнішності, до вистражданого, але незламного чоловіка серед літ - криється велика сила типізацій.