Особлива увага приділяється лісам (лісовим біоценозам), що сьогодні грають винятково важливу водорегулювальну, ґрунтозахисну санітарно-гігієнічну роль. Ліси є джерелом деревини і різних недеревних продуктів. З кожним роком підвищується їх захисна і рекреаційна роль. Тому необхідно глибоко вивчати лісові біоценози з метою регулювання природних процесів, що відбуваються в них, всіляко охороняти і раціонально використовувати їхні ресурси.

Лісовий біоценоз – це співтовариство дерев, чагарників, трав'янистої рослинності, ґрунту, тваринних і інших організмів, що знаходяться в постійному взаємозв'язку. Одним з найважливіших компонентів лісових біоценозів є гриби, сама численна безхлорофільна група нижчих рослин, виділена в окреме царство органічного світу. Власне гриб – це вегетативне тіло, що складається з міцелію (грибниці), що пронизує ґрунт або деревину. Міцелій у ґрунті нерідко поширюється на десятки метрів, переплітаючи верхню частину ґрунту.

Гриби в лісових біоценозах сприяють посиленню кругообігу мінеральних речовин, енергії, розкладаючи природні опади, перетворюючи органічні речовини в мінеральні, котрі потім використовуються для харчування зеленими рослинами. Вони також відіграють важливу роль у харчуванні деревних, чагарникових і деяких трав'янистих рослин, здійснюючи його за допомогою мікоризи, утвореної на коренях. Багатогранні функції, виконувані грибами, істотно визначають життєдіяльність лісових біоценозів. Багато видів грибів, паразитуючи на хвої, листках, пагонах, гілках у кроні, нерідко прискорюють диференціацію дерев у деревостої й відмирання відсталих у рості екземплярів.

Окремі види грибів, що мають порівняно великі м'ясисті плодові тіла, використовуються для харчування населення, інші мають лікарські властивості і використовуються в медицині. Ряд видів, що мають оригінальної форми красиво пофарбовані плодові тіла, підвищують декоративність лісу (червоний мухомор, гриб-парасолька). Говорячи про ролі грибів у лісових біоценозах варто пам'ятати, що поняття корисний і шкідливий організми (гриби) діалектично зв'язані. Оцінка їх міняється в залежності від конкретних обставин.

Вивчення даної проблеми досить актуально, тому що деревина застосовується в багатьох цілях людиною, а дерева мають велике значення в природі.

Возможно вы искали - Курсовая работа: Видовой состав трутовиковых грибов окрестностей г. Чернигова

Мета роботи полягає в тім, щоб виявити, зібрати й описати видовий склад трутовикових грибів околиць м. Чернігова.

Об'єкт дослідження – трутовикові гриби.

Предмет дослідження – поширення і значення в природі трутовиків.

Завдання роботи:

1) розглянути класифікацію захворювань деревних рослин;

Похожий материал - Реферат: Виды биологических ритмов

2) вивчити й описати видовий склад трутовикових грибів околиць м. Чернігова;

3) з'ясувати значення трутовиків у природі і життєдіяльності людини.

4) розробити план проведення екскурсії по вивченню трутовикових грибів.

Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного і всебічного аналізу природних факторів супутньому розвиткові трутовиків. При виконанні курсової роботи були використані загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, системного підходу.

1. Природа і класифікація хвороб рослин

Збудників хвороб дуже багато. Вони відрізняються розмаїтістю зовнішніх ознак і характером патологічних змін, що відбуваються в рослині, однак вони мають і деякі загальні риси, що дозволяють зрозуміти і визначити хвороба рослини.

1.1 Поняття про хвороби рослин

Очень интересно - Реферат: Виды и строение грибов

Поняття про хвороби рослини необхідно для розуміння причин і умов виникнення, розвитку і прояву захворювання.

Перші визначення хвороби рослини (А. Франк, 1815; О. Декандоль, 1832) були засновані на наявності відхилень від нормального стану організму. З деякими доповненнями цієї точки зору дотримували і вчені XX ст. (С.И. Ростовцев, А.С. Бондарцев, Ф.У. Купревич, Дж. Харрар і ін.).

Оригінальне визначення хвороби дав відомий радянський учений Н.А. Наумов, що виходить з положення, що при будь-якій хворобі в рослині спостерігається патологічний процес, що відбувається і розвивається в результаті взаємодії між рослиною, патогенним організмом і середовищем. Саме це положення, на думку Н.А. Наумова, повинне лежати в основі поняття хвороби. У своєму визначенні Н.А. Наумов указує, що захворювання є одним з можливих наслідків порушення взаємин, що склалися у філогенезі між рослинним організмом і середовищем [10].

На підставі вивчення патологічного процесу в рослинному організмі побудував своє визначення і Т.Д. Страхів, що розглядав хворобу як результат мінливості взаємозв'язків у єдиній системі: рослина – паразит – середовище.

Кожна хвороба характеризується складним процесом виникнення і розвитку взаємин між рослиною, патогеном і факторами зовнішнього середовища. Тому останні визначення найбільше повно враховують біологічні процеси, що протікають у хворій рослині. Хвороба – складний динаміко-патологічний стан рослини, викликана паразитними організмами або несприятливими факторами, що характеризується порушенням фізіологічних і біохімічних функцій, морфологічних і анатомічних ознак, що у залежності від особливостей рослини, збудника й умов середовища можуть привести до різкого зниження продуктивності або навіть загибелі деревної породи.

Вам будет интересно - Курсовая работа: Виды физических полей тела человека

Існує й офіційне визначення поняття хвороба рослини: порушення нормального обміну речовин кліток, органів і цілої рослини, що виникає під впливом фітопатогена або несприятливих умов середовища і, що приводить до зниження продуктивності рослин або до повній їх загибелі.

В усіх випадках зовнішні ознаки патологічного процесу супроводжуються порушенням морфологічних ознак, фізіологічних функцій і продуктивності рослин. Інтенсивність розвитку хвороби залежить від патогенності її збудників, опірності рослин і умов зовнішнього середовища. Вона може приводити до відмирання окремих частин рослин або викликати повну загибель не тільки окремих інсмідуумів, але і цілих насаджень. Отже, хвороба рослини є діалектичним процесом, у якому рослина, збудник, зовнішнє середовище взаємозалежні між собою й обумовлюють один одного. Крім поняття поразка рослини в лісовій фітопатології, що вивчає багаторічні рослини, часто вживається термін ушкодження рослин. Ушкодження характеризуються такими ознаками, як поломка галузей, бурелом, ветровал, обдирання і обмигування кори, натески, ушкодження поверхневих коренів витоптуванням, пожовтіння листків і т. п., викликані дією зовнішніх фізико-механічних, хімічних, кліматичних і інших факторів без впливу патогенних організмів. Ушкодження нерідко приводять до загибелі рослини [1].

Уживають також термін потворність, або тератологічні явища, під якими розуміють різні морфологічні відхилення від норми, наприклад фасціації, капи, сувельвали, іноді «відьмини мітли», хоча вони в більшості випадків не знижують життєдіяльності рослин, не загрожують їх існуванню. Капи горіха, берези досить підвищують цінність дерев. Такі явища часто спадкові, причини їхнього виникнення в багатьох випадках ще не встановлені.

Дії патогенних організмів і інших причин захворювань викликають комплекс визначених змін в анатомічній і морфологічній будівлі рослини або його окремих органів. Зовнішні ознаки цих змін називаються симптомами хвороби. Вони специфічні для визначених хвороб.

1.2 Типи хвороб рослини

Усе різноманіття типів хвороб, що зустрічаються в природних умовах, можна об'єднати по характері їхнього прояву в ряд груп.

Похожий материал - Реферат: Вирусы

Відмирання рослини або окремих його органів на корені

Зів'янення характерне для листяних порід, при цьому зменшується тургор усієї рослини або його окремих органів. Уражені рослини мають зів'ялі скручені листи і пониклі верхівки. Даний тип хвороби викликається грибами, бактеріями і виявляється як на однолітніх рослинах, так і на багаторічних деревних породах. Зів'янення сіянців, а в більш дорослих рослин – листів, квіток і зав'язей може викликатися недоліком вологи в ґрунті, високими температурами і весняними заморозками. Грибні і бактеріальні зів'янення супроводжуються поразкою тканин, що проводять воду з ґрунту до листів. При цьому в області підсемядольного коліна сіянців утвориться перетяжка, уражається коренева система, закупорюються судини бульб, стебел і стовбурів. На поперечному розрізі органів рослин, уражених грибами і бактеріями, у периферичній частині добре видні побурілі судини у виді кільця, завдяки чому можна легко відрізнити них від рослин, що зів'янули від недоліку вологи в ґрунті або з інших причин. Цей тип хвороби приводить до поступового відмирання дерева, тому що після зів'янення листів на галузях вони засихають, буріють і обпадають [4].

Засихання характерне для хвойних порід. При цьому типі хвороби бруньки, молоді сходи, хвоя на галузях і верхівках дерев відмирають. Причиною засихання є поразка камбію грибами. Хвоя, що відмирає, на втечах здобуває бурий колір, висить униз, а при дотику легко обсипається; кора розтріскується, відстає від деревини й обпадає.

Вижимання сіянців у розпліднику обумовлено утворенням крижаної кірки. Примерзлий до кореневої шийки рослини лід поступово наростає і випирається догори разом з рослиною. Після танення льоду сіянець залишається на поверхні ґрунту і гине. Вижимання найчастіше спостерігається на торф'янистих і глинистих ґрунтах в осінній або весняний період.