Введення
1. Стрілецька зброя напередодні та у роки другої світової війни.
2. Післявоєнна система стрілецької зброї.
3. Сучасна система стрілецької зброї НГУ та Збройних Сил України.
Заключення
ЛIТЕРАТУРА
Возможно вы искали - Контрольная работа: Системная концепция обеспечения безопасности объектов
1. Болотiн Д.Н. Радянське стрілецьке озброєння. - 2-е вид. - М.: Воєнвидат, 1986. - 320с., 10 л.ил.
2. Гнатовський Н.I., Шорiн П.А. Iсторiя розвитку вітчизняної стрілецької зброї. М.: Воєнвидат, 1959. - 248с.
МАТЕРIАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Плакати по темі - 1 к-т
2. Зразки зброї (револьвер “Наган”, гвинтівка Мосіна, кулемет “Максим”, ППШ, ППС, ДП, ТТ, ПМ, АК-74, РПК-74) - по 1 зразку
Ведення
Системою стрілецької зброї називають комплекс окремих зразків зброї, які знаходяться на озброєнні армії будь-якої країни та перебувають у масовому використанні особовим складом частин та підрозділів збройних сил на певному відрізку часу.
Похожий материал - Реферат: Скорочення стратегічних наступальних озброєнь
Як показує історичний досвід війн, які у цьому сторіччі довелося пережити нашому народу, важливе місце у загальній системі озброєння займає стрілецька зброя. Не дивлячись на запровадження нових видів бойової техніки та підсилення артилерійських засобів, зброя піхоти лишалася найбільш масовою та зіграла значну роль у роки Великої Вітчизняної війни. Якщо у першу світову війну втрати від вогню стрілецької зброї становили 28-30% від загальних втрат, то у другій світовій війні вони зросли до 30-50%.
Тобто, у ході Великої Вітчизняної війни стрілецька зброя не тільки не втратила свого значення, але і розвивалася якісно і кількісно. Досвід локальних озброєних конфліктів, які відбувалися в світі вже після другої світової війни також говорить про те, що роль стрілецької зброї надзвичайно важлива: вона дозволяє ефективно виконувати бойові завдання по вибірковому знищенню живої сили противника, не завдаючи суттєвого збитку матеріальним цінностям; розвинене функціональне різноманіття зразків зброї дозволяє виконувати складні спеціальні функції. Доречі, опитування учасників таких локальних конфліктів, професійних найомників, членів спецпідрозділів з різних країн світу засвідчив, що зброя колишнього Радянського Союзу користується великою повагою досвідчених професійних вояків, та їй часто віддають перевагу у складних умовах сучасного бою. Тож сьогодні ми з вами розпочинаємо вивчення однієї з найдосконаліших систем стрілецької зброї.
1. Стрілецька зброя напередодні та у роки другої світової війни
Червона Армія у спадщину від старої російської армії отримала три види стрілецького озброєння: револьвер “Наган”, магазинну гвинтівку зразку 1891 року конструкції С.І. Мосіна та станковий кулемет Максима. Досвід першої світової та Громадянської війн вказував на необхідність мати додатково ручний кулемет, автомат та замінити магазинну гвинтівку автоматичною, а важкий станковий кулемет - більш легким та сучасним зразком. Також треба було створювати масові піхотні протитанкові та зенітні засоби.
Для вирішення цих завдань у 1918 році було утворене проектно-конструкторське бюро по розробці автоматичної зброї, яке очолював Володимир Григорович Федоров (1874-1966). В бюро працювали талановиті конструктори-зброярі Василь Олександрович Дегтярьов, Георгій Семенович Шпагін(1897-1952), Сергій Гаврилович Сімонов, Петро Максимович Горюнов(1902-1943) та інші.
Першочерговою задачею вдосконалення системи стрілецького озброєння була розробка вітчизняного ручного кулемета, оскільки та невелика кількість ручних кулеметів систем Льюіса, Гочкіса, Шоша та ін., яку мала на озброєнні армія та які були закуплені ще царським урядом, не задовольняла зростаючих потреб у цьому виді зброї.
Очень интересно - Курсовая работа: Снайперское искусство и его применение в наступлении и обороне
Над створенням вітчизняного ручного кулемета протягом кількох років працював Василь Олександрович Дегтярьов. Він сконструював кулемет ДП (Дегтярьов піхотний), який був високо оцінений як вітчизняними фахівцями, так і за рубежем. Після випробувань (1924-1927р.р.) кулемет ДП був прийнятий на озброєння Червоної Армії. Він відрізнявся невеликою вагою (вага тіла кулемета 7,7кг близька до ваги найбільш легких іноземних ручних кулеметів тих часів), простотою конструкції та доброю кучністю бою. Конструкція основних його механізмів була настільки досконалою, що її розповсюдили і на інші види кулеметів: авіаційний ДА (1928р.), танковий ДТ (1929р.), великокаліберний ДШК (1938р.) та станковий ДС (1939р.).
Іншим важливим напрямком роботи зброярів тих часів було вдосконалення гвинтівки. Не дивлячись на деяке зменшення ролі гвинтівки у першу світову війну, вона на той час лишалась основним та найбільш масовим видом зброї піхоти. Питання про підвищення її швидкострільності не знімався з порядку денного. Конструктори-зброярі, що працювали ще до першої світової війни над створенням автоматичної (самозарядної) гвинтівки (Володимир Григорович Федоров, Федір Васильович Токарев(1871-1968), Василь Олександрович Дегтярьов, М.І.Колесніков, Я.У.Рощепей, В.П.Коновалов та ін.) відновили роботи у цьому напрямку. Проводилося три конкурсних випробування (у 1926, 1928 і 1930 р.р.), але жодна з випробуваних автоматичних гвинтівок не була прийнята на озброєння. Тільки у 30-ті роки армія отримала автоматичну гвинтівку АВС (конструктор Сергій Гаврилович Сімонов), яку у 1939 році замінили самозарядною гвинтівкою СВТ, сконструйованою Федором Васильовичем Токаревим. Гвинтівка СВТ після часткової модернізації у 1940 році увійшла у передвоєнну систему озброєння.
Магазинна гвинтівка у зв’язку із затримкою у розробці автоматичної гвинтівки була певним чином покращена у 1930 році (прийнята драгунська гвинтівка, яка коротше та легше піхотної гвинтівки, з покращеним прицілом, кріпленням багнету, ложевими кільцями, шомпольним упором та ін.) та отримала назву гвинтівки зразку 1891/30р. У 1938 році система озброєння поповнилася карабіном, який відрізнявся від гвинтівки зразку 1891/30р. довжиною стволу (гвинтівки зразку 1891/30р. - 730 мм, карабіну - 512мм) та, як наслідок цього, балістичними характеристиками (початкова швидкість кулі у карабіна була на 45 м/с меншою, ніж у гвинтівки зразку 1891/30р.).
Наступний зразок зброї - пістолет-кулемет (автомат) з'явився ще в першу світову війну, але його роль та значення протягом тривалого часу недооцінювалась в усіх провідних арміях світу. Армія Радянського Союзу не мала свого пістолета-кулемета майже до радянсько-фінляндської війни 1939-1940 р.р. Безпосередньо перед цією війною був прийнятий на озброєння сконструйований Василем Олександровичем Дегтярьовим пістолет-кулемет (ППД) до якого у 1940 році був розроблений барабанний магазин збільшеної місткості (71 патрон).
Досвід війни указував на необхідність термінового введення пістолета-кулемета у систему озброєння армії, але ППД був недостатньо пристосований для масового виробництва (потребовувалася значна механічна обробка) і у 1941 році його замінили більш технологічним зразком пістолета-кулемета конструкції Г.С. Шпагіна (ППШ або ПП-41).
Вам будет интересно - Статья: Совершенствование управления военным вузовским образованием в России
Цей пістолет-кулемет, як і більшість іноземних зразків, мав автоматику, побудовану на принципі віддачі вільного затвору, але по ваговим та бойовим характеристикам відносився до кращих зразків цього виду зброї (при приблизно рівноцінних вагових характеристиках він переважав іноземні зразки по балістичних характеристиках, які забезпечували йому перевагу у дальності ефективного вогню).
Передвоєнна система озброєння поповнилась автоматичним пістолетом ТТ, сконструйованим Ф.В.Токаревим у 1930 році та вдосконаленим у 1933 році. Цей пістолет виявився кращім серед сімнадцяти випробуваних паралельно з ним іноземних зразків. Він мав найвищий коефіцієнт використання металу - 54,5 кгм/кг (коефіцієнти інших пістолетів того часу складали приблизно 31-43 кгм/кг). Водночас із автоматичним пістолетом ТТ на озброєнні лишавсь і револьвер “Наган”.
Таким чином, Червона Армія напередодні Великої Вітчизняної війни мала систему озброєння, відпрацьовану із урахуванням досвіду попередніх війн. Вона поєднувала наступні зразки:
1. Особисту зброю офіцерського та сержантського складу:
· 7,62-мм пістолет ТТ зразка 1933 року;
Похожий материал - Реферат: Современное государственное регулирование делопроизводства и документооборота
· 7,62-мм револьвер “Наган”.
2. Індивідуальну зброю стрілецьких, кавалерійських та інших підрозділів:
· 7,62-мм гвинтівка зразка 1891/30 року;
· 7,62-мм карабін зразка 1938 року;