З давніх часів вважалося, що людська особистість має три взаємопов’язані складові - тіло, розум і душу. Для гармонійного розвитку потрібно задовольняти вимоги кожного з них: задовольняти потреби тіла фізичними вправами, розуму - пізнавальною діяльністю, душі - прекрасним. Батьківське виховання починається з моменту народження дитини і полягає головним чином у піклуванні про її фізичне здоров’я. Коли дитина досягає шкільного віку, про розвиток її розумових здібностей дбають педагоги. А ось залученням дитини до прекрасного займаються і вчителі, і батьки, але опосередковано. Протягом багатьох століть література була основою особистісного розвитку, разом із живописом, музикою, скульптурою.

Душа жадає прекрасного, і якщо їй не вказати шлях до нього, вона буде блукати в темряві. Нажаль, не існує пристрою для чіткого визначення внутрішніх потреб людини та засобу їх задоволення. Творчість, мистецтво - основні джерела прекрасного, проте - розуміти і сприймати їх треба навчати. Для цього потрібні знання не лише з теорії літератури, а й з царини психології. Недарма "Психея" в перекладі з давньогрецької означає "душа".

Сьогодні формувати літературний смак людини дуже непросто. Телебачення, кіно відтіснили прозу і поезію на другий план. "Легке мистецтво" заполонило інформаційний простір та вільний час людини. Елітну літературу заміняє так зване "чтиво". Бажання читача "споживати" таку неякісну духовну їжу - результат того, що в свій час його не навчили розуміти, слухати, бачити, відрізняти оригінал від підробки.

Особливо актуальним це завдання є у старших класах і вирішується, в першу чергу, на уроках літератури. Як побудувати програму курсу 10-11 класів так, щоб сприйняття складної модерністської літератури, формування культурологічного рівня молодої людини було результативним та оптимальним?

Художнє сприйняття твору мистецтва - дуже складний й одночасно цілісний процес, в якому окремі елементи художнього твору зливаються і виступають у вигляді певних об’єднаних частин. Ці елементи впливають на формування нашого враження від художнього явища. У процесі сприйняття художнього твору відбувається його інтерпретація. Кожна деталь набуває для читача особливого, символічного значення, допомагає усвідомити зміст зображуваного, тож розглядається більш уважно ніж у життєвих ситуаціях. З точки зору психології, художня деталь виконує функцію стимулу (подразника), що впливає на нашу свідомість, актуалізує попередній життєвий і мистецький досвід, викликає певний асоціативний ряд, оцінюється, пробуджує почуття.

Возможно вы искали - Реферат: Учение без принуждения

Метою нашої роботи стало дослідження психологічних особливостей процесу усвідомлення старшокласниками творів модернізму.

Модернізм - достатньо умовне означенняперіодукультурикінцяХIХ - серединиХХ століття, тобтовідімпресіонізмудо нового романуі "театруабсурду".

Більшість істориків вважають, що модерністська епоха розпочалась саме з імпресіонізму. Інші ж судять обережніше: Бодлер, Ібсен - це скоріше тільки передумова "нового бачення", а дійсно воно з’явилось пізніше, перед Першою світовою війною. То був час сміливих експериментів, коли нова течія заявляла про себе всюди: в живописі Пабло Пікассо, музиці Моріса Равеля, театральних постановах яскравого новатора Макса Рейнгардта, фільмах Девіза Гриффіта, що заклав основи образотворчого мистецтва. І звичайно, в літературі - у творчості Франца Кафки, Марселя Пруста, Гійома Аполлінера, Томаса Еліота.

У центрі модерністського твору - людина, яка шукає сенс буття, прислухається до власних переживань, стаючи немовби оголеним нервом епохи.

Існує декілька версій щодо періодизації епохи модернізму, але ми будемо дотримуватись тієї, що пропонує О.М. Ніколенко. Вона у своїй монографії "Поезія французького символізму" виділяє такі періоди:

Похожий материал - Контрольная работа: Физическое воспитание в семье

1) ранній модернізм - ранні модерністські течії, що виникли в останній третині ХІХ ст. і передували остаточному оформленню модернізму як нового культурного явища (імпресіонізм, символізм );

2) зрілий модернізм - з 10-х років ХХ ст. до останньої третини ХХ ст. - сюрреалізм, акмеїзм, імажизм (імажинізм), футуризм, експресіонізм, дадаїзм тощо;

3) постмодернізм - загальна назва окреслених останнім десятиліттям тенденцій у мистецтві (інтелектуалізм, екзистенціалізм, антироман, "театр абсурду", "магнетичний реалізм" тощо).

Саме завдяки своїй складності і багатозначності модерністська література вважається елітарною. Її не можна сприймати без певної підготовки і настрою. Але жодну людину вона не може залишити байдужою: одних вона шокує своєю нестандартністю, інших вражає своїм глибинним змістом. Тому дуже важливо підібрати правильний шлях сприйняття цієї унікальної, незвичайної течії мистецтва для досягнення максимального "результату" від знайомства з нею.

Вивчення так званої елітарної літератури, яка викладається в 10-11 класах, викликає в учнів труднощі для розуміння. Тому що для її повноцінного сприйняття мало слідкувати за поверхневою сюжетною лінією: читач повинен стати співавтором, вступити в діалог з твором модерністського мистецтва. Для досягнення максимального ефекту від такої літератури дуже важливо підібрати правильний спосіб донесення інформації, що спирається на індивідуальні особливості сприйняття людини.

Очень интересно - Реферат: Физическое воспитание детей от рождения до 7 лет

Автори даної роботи роблять спробу розглянути це питання на основі психологічної теорії сприйняття людини.

Психологічні особливості сприйняття мистецького твору

Коли ми беремо в руки фрукт, наприклад грушу, ми звертаємо увагу на її зеленувато-жовтий колір, розмір, форму, просторове положення, духмяний запах. І разом з тим, усі ці якості груші існують не ізольовано одна від одної, а разом, в єдності. Так формується цілісний образ груші як об’єкта, для якого характерні певна форма, колір, запах, смак. І достатньо потім сказати слово "ГРУША", як в пам’яті постає цей образ.

Людство сприймає світ у розмаїтті кольорів і звуків, воно має справу не з окремими відчуттями, а з цілісними образами.

Сприйняття - це складний психічний процес, який визначається конкретними сполученнями і взаємодією різноманітних відчуттів.

В процесі сприйняття, паралельно з відчуттями, вмикається минулий досвід у вигляді знань та уявлень. Яскравим прикладом цього є так зване професійне сприйняття. Так, лінгвіст, знайомлячись з людиною, може перед усім сприйняти особливості її вимови, фотограф - фотогенічність, лікар зверне увагу на ознаки тієї чи іншої хвороби.

Вам будет интересно - Курсовая работа: Формирование мотивации к учению в сельской школе

Отже, сприйняття - це складний психологічний процес, який забезпечує людину цілісною, образною інформацією про навколишню дійсність, який являє собою сукупність відчуттів людині, її минулих знань, досвіду і уяви.

В основі ж іншого типу класифікації лежить розходження в аналізаторах, що беруть участь у сприйнятті.

Відповідно до того, який аналізатор відіграє в сприйнятті переважну роль, розрізняють зорові, слухові, дотикові, кінетичні, нюхові і слухові сприйняття. В основі ж іншого типу класифікації лежить розходження в аналізаторах, що беруть участь у сприйнятті. Канали сприйняття ґрунтуються на фізичних способах сприйняття і отримання нової інформації. Способи взаємодії людини з інформацією можуть бути різними залежно від різноманітних індивідуально-психологічних особливостей.

Усі люди сприймають інформацію по-різному. Так, ті, хто усвідомлює інформацію переважно через слуховий канал, називаються аудіалами .

Візуал - це людина, яка сприймає більшість інформації за допомогою зору.

Похожий материал - Дипломная работа: Формирование нравственных ценностей у детей старшего дошкольного возраста средством игр-драматизации

Кінестет - той, хто сприймає інформацію через інші відчуття (дотик, нюх тощо).

Є також люди, у яких сприйняття інформації відбувається, в першу чергу, через логічне осмислення, за допомогою цифр, знаків, логічних доказів. Їх називають дискретами.

Викладання в школі багатьох курсів, в тому числі і літератури, найчастіше, спирається на слуховий канал. Тому учням - візуалу, кінестету, й дискрету складніше сприймати шкільну інформацію. Важливо, щоб на уроках учителі задіяли усі канали сприйняття.

Зоровий канал сприйняття - це здатність сприймати нову інформацію переважно за допомоги зору.