Реферат: Філософський зміст повісті-притчі Е.Хемінгуея "Старий і море"

РЕФЕРАТ

на тему:

“Філософський зміст повісті-притчі Е.Хемінгуея “Старий і море”

Херсон-2004

ПЛАН

1. Історія створення та принципи написання повісті “Старий і море” Е.Хемінгуейем.

2. Варіативність концепцій щодо різних сприймань змісту твору.

3. Символічність образів твору.

Ернеста Хемінгуея з повним правом можна назвати ровесником ХХ сторіччя. І не тільки тому, що він народився на самій межі століття – в 1899 році. І навіть не тому, що все своє життя, яке охоплює більш ніж півстоліття (він покінчив із собою 2 липня 1961 року), Хемінгуей жив життям свого сторіччя, був активним учасником багатьох великих подій історичного масштабу – він добровільно брав участь у трьох війнах, дві з яких були світовими. Він виявився справжнім ровесником ХХ століття тому, що з винятковою чесністю великого митця намагався відповісти на найгостріші, найболючіші питання сучасності. Сам автор про свою роботу висловлювався так: “Я шукаю те, що не лежить на поверхні подій і не приходить із плином часу. Але моя мета – показати людське життя таким, яким воно є, не згущуючи фарб і нічого, не прикрашаючи. Я не відношу себе до великих мислителів і не повідомляю людству нічого сенсаційного. Одначе я на рідкість добре знаю світ і показую його з тисячі різних позицій.” В кожному зі своїх творів Ернест Хемінгуей пише лише про те, що пережив сам.

Возможно вы искали - Курсовая работа: Флобер

Звертаючись до твору “Старий і море”, не важко побачити, що повість написана з великим, до тонкощів знанням небезпечної й важкої професії рибалки. Це пояснюється тим, що автор довгі роки живши на Кубі, став визнаним чемпіоном у полюванні на велику рибу.

Повість “Старий і море”, яка була опублікована у 1952 році, а в 1954 за неї авторові дали нобелівську премію, на перший погляд може здатися дуже простою, однак, незважаючи на невеликий об’єм, дуже містка, її визначають як філософську притчу.

Один із прототипів повісті – рибалка Григоріо Фуентес, котрий жив у присілку Кохімара, на Кубі. Одного разу, коли рибалка і письменник пливли на шхуні, вони зустріли старого й хлопчика, які боролися з великим марліном. Ця зустріч і стала поштовхом до створення повісті “Старий і море”.

“Мені ніколи не доводилось вибирати героїв, скоріше герої вибирали мене. Як і багато моїх попередників, я захоплювався людьми сильними, які підкоряють собі обставини,” – писав Е.Хемінгуей.

Письменник говорив, що ця повість могла б мати і більше тисячі сторінок, в ній би міг знайти своє місце кожен мешканець кубинського селища, їх життя, всі подробиці їхнього побуту. Але від цього всього він відмовився. “Я пишу з великим трудом, скорочуючи й переробляючи. Мені дуже дорогий добробут моїх творів. З нескінченною турботою я шліфую їх, поки вони не стають діамантами. Те, що багато авторів спокійно зберегли б у більшому об’ємі, я перетворюю в крихітну коштовність”.

Похожий материал - Курсовая работа: Художественное своеобразие поэмы А. Ахматовой "Реквием"

У повісті “Старий і море” автор виражає свої морально-філософські роздуми. Для нього головним є не змалювання, а вираження смислу. Подібні ознаки є характерними для притчі. Іншими ознаками є алегоричність, символічність сюжету, глибина поставлених проблем, пристрасність їх, висвітлення. Все це в сукупності і створює “ефект айсбергу”, який є улюбленим прийомом Е.Хемінгуея. Автор розраховує на домисел читача, на його глибинне розуміння твору. “Я завжди намагався писати за принципом айсберга. Сім восьмих із того, що видно, знаходиться під водою. Багато з того, що знаєш, можна проігнорувати, і це лише зміцнює твій айсберг... Що стосується “Старий і море”, я намагався випустити все непотрібне. Я бачив самку марліна і знав про неї. Тому я це випустив. Одного разу я впіймав рибину завдовжки шістдесят футів, але втратив її. Тому я це випустив. Всі оповідки, які я знав із рибацького селища, я випустив. Але обізнаність у цьому і створює підводну частину айсберга”.

Принцип айсбергу збережений не лише на семантичному, але й на лінгвістичному рівні. За скупими, простими словами й конструкціями стоїть великий зміст. Як і в усіх інших своїх творах, Ернест Хемінгуей віддає перевагу найстарішим і найкоротшим з англійських слів, однак надає їм нової цінності: “Стиль письменника повинен бути безпосереднім і особистим, його образи багатими і повнокровними, слова простими й енергійними. Великі письменники наділені даром блискучої стислості...”

Повість “Старий і море” торкається декількох тем, кожній з яких Е.Хемінгуей відвів певне місце у своєму творі.

Весь твір наскрізно пронизаний темою єдності. При чому різних за своєю природою. Наприклад, єдність природи й людини. Е.Хемінгуей багато часу відводить на змалювання поєднання між головним героєм повісті старим Сантьяго та навколишнім середовищем: риби, птахи, зорі – усі вони його брати або ж друзі. Елементи, які очевидно суперечать одне одному, показані як аспекти єдиного цілого: море і лагідне, і жорстоке; жіночого і чоловічого роду; акула і благородна і хижа. Передумова єдності в повісті допомагає Сантьяго в його великій трагедії. Для старого успіх і поразка – два рівнозначні аспекти одного і того ж існування. Це тимчасові форми, які в залежності від примх долі з’являються або зникають, не впливаючи на його єдність із природою. Оскільки він сконцентровує увагу на цій єдності і бачить себе скоріш частиною природи, а не зовнішнім антагоністом, який з нею змагається, він не може бути переможений будь-якими неприємностями, які його спіткають.

Традиційно “Старий і море” сприймається як гімн мужності людини, її волі й силі. Отже, тема героїзму також присутня в цьому творі. Тріумф над знищуючими негараздами є суттю героїзму. Е.Хемінгуей бачить героїзм на зразок сізіфової праці: вимагається безупинна робота для досягнення ефемерної кінцівки. Герой з честю та достоїнством представ перед негараздами, таким чином, Е.Хемінгуей робить неостоїчний наголос на самовладанні людини. Сантьяго говорить: “Людина не для того створена, щоб терпіти поразки. Людина може бути знищена, але перемогти її неможливо”.

Очень интересно - Курсовая работа: Циклообразующие связи в поэтическом сборнике И. Лиснянской "В пригороде Содома"

Підтвердження цьому можна спостерегти й у роздумах старого над черепахами. “Більшість людей безсердечно ставляться до черепах, адже черепашаче серце б’ється ще довго після того, як тварину вбили й розрізали на шматки. “Але і мене – думав старий, - таке ж серце...” Ототожнення свого серця з черепашачим звучить як ідея непереможності.

Тема смерті, або ж знищення, у творі виражена вічним законом: треба або вбивати, або бути вбитим. За Хемінгуейем – смерть неминуча, однак як люди, так і тварини відмовляються віддатися у її владу. Е.Хемінгуей і сам жив за принципом: “Кожному призначено бути воїном, і кожному призначено померти, але лише боягузи помирають дарма. Я завжди вірив, що найперший обов’язок чоловіка – подолання страху.”

Героїзм невід’ємно пов’язаний з темою мужності в даному творі. Бути людиною – це значить поводити себе з честю та достоїнством: не поступатися стражданням, приймати все без нарікань і, що найважливіше, виявляти максимум самовладання. Представлення жіночого начала в образі моря, яке протиставляється чоловічому, характеризується примхами, непостійністю і повною відсутністю самовладання: “Старий думав про море як про жінку, яка дарує великі милості, або ж відмовляє в них, а якщо і дозволить собі необдумані або недобрі вчинки, - що поробиш, така вже в неї природа.” Але люди ставлять до моря і в чоловічому роді, коли вони вбачають у ньому ворога або ж суперника. “Часом ті, хто його [море] любить, говорять про нього погано, але завжди як про жінку, в жіночому роді. Рибалки, які дещо молодші,... називають море elmar, тобто в чоловічому роді. Вони говорять про нього, як про простір, як про суперника, а іноді навіть як про ворога.”

Фактично, інші жіночі образи, крім згадування про фотографію дружини Сантьяго і жінки-туриста, яка з’являється наприкінці повісті, відсутні. Можливо, це пояснюється тим, що жіночий розум не здатен збагнути всю велич героїзму старого рибалки. Свідчення цьому є повне непорозуміння між офіціантом та жінкою.

Однак, ті риси, які автор приписує морю, як наймогутнішому жіночому образу твору, створюють ще одну альтернативну концепцію єдності. Єдності жіночого й чоловічого начала.

Вам будет интересно - Сочинение: Цирк зажигает огни

Крім великої кількості тем, наявних у творі, критики знаходить символічне значення багатьох образів, певних сцен повісті. (Деякі з них були розглянуті вище). Їх читають по-різному: як християнську алегорію, ніцшеанську притчу про подолання, фрейдиську мрію про здійснення бажання Едипа, гуманістичну сагу тріумфу перед лицем безглуздостей. Хоча сам автор висловлюється так: “Немає ніякого символізму. Море – це море. Старий – це старий. Хлопчик – хлопчик, і риба – це риба. Акули – це акули, не краще і не гірше. Весь символізм, про який говорять люди – це безглуздя. За цим стоїть те, що ти бачиш за цим, коли маєш певні знання.”

Узагальнені теми повісті вже перераховувалися і частково аналізувалися вище. Однак, спробуємо детальніше придивитися до кожного з епізодів твору Е.Хемінгуея.

Перші слова повісті “Старий рибачив в своєму човні в Гольфстрімі і ось уже вісімдесят чотири дні він ходив у море і не піймав жодної рибини.” Одразу настроюють на лаконічний тип висловлювання автора. Це більше схоже на поезію, ніж на прозу, що надає реальності більш загального, символічного характеру. Уживання в наступному реченні числівника “сорок” – перша з багатьох релігійних алюзій повісті. В даному контексті проголошується одна з тем повісті – героїчна боротьба проти незмінної долі. Адже за Біблією, саме 40 днів знадобилося Христу, щоб підкорити Сатану в пустелі. І справді, весь абзац підкреслює тимчасову невдачу Сантьяго. Найсильніше це висловлено в цьому реченні: “Парус був весь в заплатах із мішковини і звернутий нагадував прапор розбитого війська”.

Подібна описова деградація продовжується при змалюванні деталей його старого, змарнілого тіла. Навіть його шрами, спадщина минулих успіхів, були як “тріщини вже давно безводної пустелі”. Однак, раптом автор фокусує увагу на очах: “Все в нього було старе, крім очей, а очі були кольору моря, веселі, очі людини, яка не здається. Це привертає увагу до дихотомії між різними типами успіху: зовнішнім, матеріальним успіхом і внутрішнім, духовним. Нестача першого (“у хатині були ліжко, стіл і стілець, і в земляній підлозі – виїмка, щоб готувати їжу на вугіллі”) у старого компенсується наявністю другого. Подібний дух старого зумовлений саме героїзмом і мужністю. Спільність кольору моря і очей старого підтверджує тему єдності людини й природи і проводить аналогію між неприборканим духом Сантьяго і безкінечною силою моря.

Стосунки між Сантьяго й Маноліном можуть бути висловлені одним реченням: “Старий навчив хлопця рибачити, і хлопець його любив.” Однак, не зважаючи на явну ієрархію відносин між ними (учитель-учень), Сантьяго наголошує на рівності з хлопцем: “Як рибалка рибалці”, і “Ти вже дорослий чоловік”. Знову проступає тема єдності, тепер уже єдність людських душ.

Похожий материал - Сочинение: Этот день мы приближали как могли (по произведениям о Великой Отечественной войне)

Однак автор застосовує іронію при інверсії ролей між батьківським ставленням Сантьяго й учнівством Маноліна. В той час, як Сантьяго піклується про Маноліна в морі, навчаючи рибалити, Манолін піклується про старого на суші, впевнюючись, чи він їв. Подібна інверсія робить Сантьяго знову молодим, готовим отримувати мудрі повчання.

Подібного роду несподівана рівність виявляється і при описі різного роду трактувань марлінів і акул на суші. На березі їхній антагонізм – ніщо. Як і у випадку з Маноліном, їх прирівнювання демонструє тематичну єдність із природою.

Єдність вбачається і в хемінгуеївському поєднанні прекрасного й варварського. Варто лише звернути увагу на пригадування Маноліна: “Пам’ятаю, як вона била хвостом і поламала банку, і як ти лупцював її кийком...і навкруги стояв нудотний запах крові”. Екстатичний образ, змальований хлопцем, різко контрастує з мистецтвом рибної ловлі, яке описане далі у творі.

Досить символічними є сни старого. Тричі йому сняться леви. Вперше він бачить їх уві сні перед своїм виходом в море, другий раз, коли спить в своєму човні в середині свого двобою з марліном, і втретє – уже наприкінці повісті. Перший сон, де він бачить узбережжя Африки та левів, звертає увагу на особисте життя Сантьяго, іспанця з Канарських островів. Сантьяго – це іспанських варіант імені Джеймс, покровителя Іспанії. Як і Сантьяго, св.Джеймс був рибалкою до того, як був покликаний Христом. Подібна паралель певною мірою відкидає релігійну тінь на образ Сантьяго та його подальшу боротьбу. Св.Джеймс також покровительствує тим, хто бореться за привнесення цінностей у Новий світ. Певним чином, Сантьяго також може виступати носієм героїчних цінностей, що треба показати Новому світові.