Риторично-образні особливості проповідей Кирила Тур o вського

Анотація

У даній роботі окреслено основні риторично-образні характеристики проповідей відомого середньовічного церковного діяча і письменника Кирила Турoвського. Зокрема, проаналізовано вживані ним стилістичні засоби та риторичні прийоми, структурно-ритмічні особливості текстів та засоби впливу на аудиторію.

Реферат виконано з курсу “Давня українська література” і здано на кафедру філології Національного університету “Києво-Могилянська Академія” у 2002 р. Керівник – Павленко Ганна Іванівна, кандидат філологічних наук, доцент.

ЗМІСТ

Вступ. Літературно-ораторська спадщина Кирила Туровського

1 Особливості риторської майстерності Кирила Туровського

Возможно вы искали - Сочинение: Родина в поэзии Есенина

2 Багатство стилістичних засобів та прийомів

3 Вживання риторичних прийомів

4 Ораторський ритм

5 Драматизація

6 Зверненість на слухача

Похожий материал - Сочинение: Родион Раскольников и Соня Мармеладова

Висновки

Список використаних джерел

Вступ. Літературно-ораторська спадщина Кирила Туровського

Видатний діяч церкви, відомий письменник Кирило Туровський був найталановитішим проповідником, а може й найбільшим письменником старої літератури. Він походив з заможної родини столиці невеликого Турівського князівства, м. Турова. Народився, мабуть, десь 1130-40 рр. Походячи з Турова, що лежить на українсько-білоруській межі, вихованням та стилем своїх творів Кирило, безумовно, належить Києву. Одначе, білоруси мають теж підстави вважати його своїм старим письменником. Де виголошено його проповіді, невідомо.[1]

Кирило Туровський зробив значний внесок у справу поширення євангельських ідей. У молодому віці Кирило ознайомився з перекладним візантійсько-болгарським письменством, насамперед з Біблією. Кирило постригся в ченці, в пошуках духовного прозріння та осягнення вищих божественних істин віддався постові й молитві. Його „Житіє" підкреслює його богословську освіту та його аскетизм. Вступивши в молодих роках до монастиря, Кирило вже тоді уславився як письменник. Освіта й аскетизм привернули до нього увагу мешканців Турова, які обрали його туровським єпископом між 1157 і 1169 рр.[2]

До цього часу належать деякі його твори, втрачені листи до князя Андрія Боголюбського, проповіді, молитви та богослужбові твори. Кирилові проповіді зустрічаємо в збірниках поруч із проповідями великих проповідників грецької церкви.[3]

Очень интересно - Реферат: Типажи "Ревизора" в современной России

Вісім проповідей, що належать Кирилові, присвячені недільним святам восьми Великодніх тижнів, починаючи з „вербної неділі".

Описуючи врочистий вхід Христа в Єрусалим, Кирило закликає слухачів приготуватися до духовної зустрічі Христа. Вхід Господній до Єрусалиму символічно витлумачено як духовне прийняття Христа до „світлиці душі".

Проповідь на „анти-пасху" (Хомина неділя) поєднує широке порівняння весни в природі та Великодня з розмовою апостола Хоми з Христом.

Дальша проповідь починається зі зворушливого „плачу" Богородиці коло хреста. На допомогу їй приходить Йосип Ариматейський, якому вдається випросити в Пілата тіло Христове і поховати його теж з „плачем".

Далі оповідається про мироносиць, до яких звертається з промовою ангел. Закінчується „Слово" похвалою-акафистом Йосипові. Далі в „Слові" оповідається про зцілення „розслабленого" в купелі Силоамській. Оповідь ведеться в формі діалогічній — Христос розмовляє з немічним, а той — з „книжниками".

Вам будет интересно - Реферат: Літературно-громадська спадщина Ю. Яновського

Інші проповіді, також спираючись на євангельські оповідання, подають їх символічне витлумачення, зосереджуючи увагу переважно на церковній науці про Христа. Останнє „Слово" Кирила присвячене протиаріанському соборові. Отців собору тут порівняно з вояками. Закінчується проповідь довгою похвалою-акафистом отцям собору.

1 Особливості риторської майстерності Кирила Туровського

Кирило Туровський — блискучий оратор і представник урочистого й учительного красномовства на Русі.[4] Він закликав письменника й оратора (літописця й піснетворця) уважно вивчати й вслухатися у те, що відбулося, прикрашати діяння героїв відповідними словами: “прикрасять словами й звеличать царів... і, славлячи їх, похвалами кінчають”[5] .

Загальні думки проповідей Кирила нагадують думки деяких класичних зразків грецької проповіді. Доведено, що проповіді Кирила складені за грецькими зразками. Для кожної з своїх перших 7-ми проповідей Кирило вибрав здебільшого по дві-три перекладені грецькі проповіді, з яких він бере провідні думки, іноді й головні образи. Для останньої проповіді (собор святих отців) він користувався оригіналом якогось грецького історичного твору.

Але Кирило не обмежився роллю простого компілятора, своє завдання він, очевидно, бачив у літературній обробці матеріалу. Він поширює або скорочує свої взірці, єднає їх в органічну цілість та прикрашує думки грецької проповіді такими риторичними прикрасами, які краще промовляють до розуму та серця його слухачів. Як письменник та оратор він вступає в мистецьке змагання зі своїми великими попередниками і виходить із цього важкого завдання переможцем. Не дарма його проповіді знаходили місце в збірниках (таких, як „Торжественник") протягом століть, поруч із найкращими зразками святоотецького ораторського мистецтва.

2 Багатство стилістичних засобів та прийомів

Як зазначає Дмитро Чижевський [8:141-142], улюбленим стилістичним засобом Кирила є розвинуті антитези — протиставлення. Ця риса мови допомагає слухачам краще тримати зміст проповідей у пам'яті. Здебільшого це протиставлення людської та божеської природи в Христі. Ось як Кирило розвиває протиставлення:

Похожий материал - Дипломная работа: Концептосфера слова "любовь" в творчестве А.А. Ахматовой

„Пан наш Ісус Христос розп'ятий як людина,—

але як Бог — сонце затьмарив

Місяць зробив кривавим, і було темно по всій землі.

Як людина, він крикнув та віддав дух,—