Виконала:
Мелітополь, 2011
План
1) Типологічна класифікація мов.Поняття типологічної класифікації мов
2) Ізолюючі (кореневі) мови
3) Аглютинативні мови
Возможно вы искали - Курсовая работа: Окказионализмы в литературе на примере поэта Серебряного века В. Хлебникова и в современных СМИ
4) Інкорпоруючі (полісинтетичні) мови
5) Флективні мови
6) Інші спроби типологічної класифікації мов
Список використаної літератури
1)Типологічна класифікація мов.Поняття типологічної класифікації мов
Похожий материал - Реферат: Особенности языковой игры в текстах современных СМИ
Тигіологічна класифікація мов — класифікація, яка ґрунтується на виявленні подібності й відмінності будови мов незалежно від їх генетичноїспорідненості (наосновіподібностійвідмінностіневсамомумовномуматеріалі, авпринципахйогоорганізації). Так, скажімо, румунськийозначенийартикль -ul, -I, -Іеприєднуєтьсядоіменниківувиглядізакінчення: от "якасьлюдина" — omul "певналюдина", codru "якийсьліс" — codrul "певнийліс", lapte "молоко" — laptele "конкретнемолоко". МатеріальноцейартикльподібнийдофранцузькогоартикляГ, le, la, les (відлат. ille "той"), алеструктурнодоболгарськогоът, та, то, якийтакожстоїтьвкінцііменника (французькіартиклі, якінімецькітаанглійські, стоятьпередіменниками): болг. човек "людина" — човекът "певналюдина", гора "ліс" — гората "певнийліс", мляко "молоко" — млякото "конкретнеемолоко".
Отже, якщогенеалогічнакласифікаціяоб'єднуємовизаїхпоходженням, тотипологічнакласифікаціяподіляємовизаознакамиїхструктурибезвідноснодоїхпохо- дженняйрозташуваннявпросторі. Порядізтерміномтипологічнакласифікаціямовнерідкояксинонімічнийвживаютьтермінморфологічнакласифікація (відгр. morphe "форма" і ... логія — наукапроформуібудовуорганізмів; пор.: морфологіярослин, морфологіятварин, морфологіялюдинитощо). Такевживаннятермінаморфологічнакласифікаціямовзамістьтипологічнакласифікаціямовєневиправданимінедоречнимзкількохпричин. По-перше, слово морфологічний асоціюється в мовознавстві з терміном морфологія, який має значення "граматичне вчення про слово" і "будова слова", а не мови в цілому. До речі, деякі мовознавці так і розуміють морфо- логічну класифікацію: говорячи про морфологічну, або типологічну, класифікацію, мають на увазі класифікацію мов на основі морфологічної будови, форми слова. Насправді типологічна класифікація виходить далеко за межі морфології. По-друге, останнім часом усе частіше стали розрізняти декілька різновидів типологічної класифікації: морфологічну, синтаксичну, фонетичну тощо. Отже, для того щоб зняти неоднозначність терміна морфологічна класифікація, потрібно користуватися терміном типологічна класифікація.
Уперше типологічну класифікацію розробили й обґрунтували німецькі мовознавці Фрідріх і Август Шлегелі. Фрідріх Шлегель (1772—1829) в 1808 р. опублікував працю "Про мову і мудрість індійців", у якій звернув увагу на відмінність у структурах мов і виділив дві групи мов: флективні £які мають флексії) і нефлективні (які не мають флексій). Його брат Август Шлегель (1767—1845) доопрацював цю класифікацію і виділив три групи мов: аморфні (мови без афіксів), афіксальні та флективні. Він також поділив усі мови на більш ранні (синтетичні) й пізніші (аналітичні).
Останню крапку над і в цій класифікації поставив В. Гумбольдт. Знання надзвичайно великої кількості різноструктурних мов, у тому числі мов американських індіанців і народів Полінезії, широкий лінгвістичний кругозір дали можливість йому здійснити вичерпну типологічну класифікацію. Узявши за основу класифікацію А. Шлегеля, В. Гумбольдт поділив усі мови на чотири типи: ізолюючі (кореневі), аглютинативні, інкорпоруючі і флективні. Ця класифікація не втратила своєї цінності до нашого часу.
2)Ізолюючі (кореневі) мови
Очень интересно - Реферат: Понятие активного и пассивного запаса языка
Ізолюючі (кореневі) мови — мови, які не мають афіксів і граматичні значення виражають способом прилягання одних слів до інших або за допомогою службових слів.
У цих мовах немає різниці між коренем і словом. Звідси й назва кореневі мови. Слово не відмінюється, тому не має в собі жодних показників свого синтаксичного зв'язку з іншими словами в реченні. Воно є ніби ізольованим, звідки другий термін — ізолюючі мови. Основний синтаксичний спосіб зв'язку — прилягання. Речення, таким чином, являє собою певну послідовність незмінних і неподільних на морфеми слів-коренів. Класичними зразками цього типу мов є писемна давньокитайська і в'єтнамська. До них також належать і тибетська, бірманська, малайська, тагальська, яванська, бамана, сучасна китайська мова та ін.
Так, наприклад, у китайській мові налічується приблизно 500 коренів. Кожен корінь може мати декілька десятків значень. Один і той самий корінь може означати предмет, дію, ознаку ознаки тощо. Так, скажімо, лу означає "орати", "плуг", "віл, яким орють", у — "ворона", "не мати", "п'ять" і "туман"; ба — "пані", "улюбленець", "ляпас" і "число З". Значення визначається інтонацією. Інтонація тональна. Зокрема, в китайській літературній мові є чотири музикальні тони. На нотному стані показано звучання кожного з чотирьох тонів китайської мови. Під нотним станом римськими цифрами позначено тони (перший, другий, третій і четвертий). Далі йде графічне, а під ним цифрове позначення звучання кожного тону. Під цифрами наведено слово ма з першим (рівним), другим (висхідним), третім (низ-324 Мовна типологія хідно-висхідним) і четвертим (низхідним) тонами, залежно від яких воно має різні значення, подані в лапках. У нижньому рядку наводяться англійські слова-речення, інтонація яких нагадує відповідні китайські тони. У китайській мові нерідко трапляються випадки, коли все чи майже все речення складається з омонімічних слів, значення яких розрізняються тоном, як, наприклад: ма чі ма, ма ман, ма ма ма "Мама їде на коні, кінь іде повільно, мама лає коня". Для вираження відношень між словами використовується порядок слів: вода ні "я б'ю тебе", ні да во "ти б'єш мене"; Мао па Toy, toy бу па мао "Кішки бояться псів, пси не бояться кішок". Крім того для вираження граматичних значень використовуються службові слова і зрідка редуплікація. У сучасній китайській мові стали використовувати окремі суфікси (для вираження граматичних значень множини, минулого часу та ін.), так що в ній є деякі відступи від чистого кореневого типу, який у давньокитайській мові був витриманий послідовно. А. Шлегель назвав кореневі мови аморфними, тобтобезформними. Це неправильно. Форму мови не можна зводити до афіксації. Якраз безафіксність і створює своєрідну форму кореневих мов.
3) Аглютинативні мови
Аглютинативнімови (відлат. gluten "клей", agglutino "приклеюю") - мови, вякихграматичнізначеннявиражаютьсяособливимиафіксами - приклейками. Афікси-приклейки позначають час, особу, число, спосіб, відмінок та інші граматичні значення. Кожен із афіксів-приклейок має тільки одне суворо визначене значення. Приклейки суто механічно приєднуються (приклеюються) до слова-основи. Таким чином, слово стає багатоморфемним, але межі між окремими морфемами зберігаються чіткими, що не допускає фонетичних змін на стику морфем. Розташовуються афікси в порядку за принципом: від афіксів із широким значенням до афіксів із конкретним і вужчим значенням.
Вам будет интересно - Реферат: Problems of the children and the youth
До аглютинативних мов належать усі тюркські, фінно-угорські, ескімоська, грузинська, японська, корейська, банту, суахілі, монгольські, тунгусо-маньчжурські та інші мови Африки, Азії та Америки.
Щоб мати конкретне уявлення про аглютинативний тип мов, наведемо деякі приклади з тюркських і угорської мов.
Так, у турецькій мові для утворення форми множини використовується стандартний афікс -Іаг, для місцевого відмінка -da: masa "стіл", masada "на столі", masalar "столи", masalarda "на столах"; ЬаЪа "батько", babada "на батьку", babalar "батьки", babalarda "на батьках"; das "камінь", dasda"на камені", daslar "камені", daslarda "на каменях".
У казахській мові, як і в турецькій, афікс -лар виражає граматичне значення множини, -да — місцевого відмінка, а -га — давального. Наприклад: алма "яблуко", алмага "яблуку", алмада "на яблуці", алмалар "яблука", алмаларга "яблукам", алмаларда "в яблуках".
В угорській мові для вираження граматичного значення множини служить афікс -ak, а для місцевого відмінка — -ba: hdz "будинок", hdzba "в будинку", hazak"будинки", hazahba " в будинках".
Похожий материал - Дипломная работа: Текстообразующая функция синонимических парадигм в романе М.Ю. Лермонтова "Герой нашего времени"
Вважають, що аглютинативні мови не тільки один із найпоширеніших, а й один із найстійкіших типів мов.
4)Інкорпоруючі (полісинтетичні) мови
Інкорпоруючі (відлат. incorporatio "включеннядоскладу"), абополісинтетичні (від rp. polys "багато" і synthesis "поєднання"), мови — мови, вякихрізнічастинивисловлюванняувиглядіаморфнихслів-основ (коренів) об'єднанівєдиніскладнікомплекси, сукупністьякихоформляєтьсяслужбовимиелементами.
Речення в цих мовах нагадують складні слова, через що їх можна було б назвати словами-реченнями. До полісинтетичних мов належать чукотська, ітельменська, коряцька і більшість мов корінного населення Північної Америки (до цього типу мов не належать ескімоська та алеутська мови, хоча в деяких підручниках їх помилково характеризують як полісинтетичні).