Перед тим, як говорити про зародження і становлення біології як науки, необхідно сформулювати ознаки, що відрізняють науку від будь-якої сукупності знань, яка відносяться до, оточу-ючого людину, реального світу. Цими ознаками можна вважати:
1.Існування особливого роду діяльності – одержання нових знань та існування певної категорії людей, які нею займаються.
2.Научна діяльність по одержанню нових знань не може бу-ти направлена тільки на вирішення практичних задач, в остан-ньому випадку вона перестає бути наукою і попадає в сферу при-кладних дисциплін.
3.Перехід до раціонального пояснення будь-яких явищ який став важливим кроком в розвитку людського мислення і цивілі-зації взагалі.
4.Систематичність – обов’язкова ознака теперішньої науки, без якої не існує внутрішньої єдності розгублених знань, навіть, якщо вони відносяться до однієї області реальної дійсності.
Возможно вы искали - Реферат: Фінансово - промислові політичні групи та державна влада в Україні
Перші знання про живі організми почали формуватися, коли людина, на кінець, зрозуміла свою відмінність від оточую-чого непорушного світу. Люди пробували позбавлятися від неду-гів, полегшувати біль, лікуватися, спасатися від смерті. Робили вони це за допомогою релігіозних або магічних обрядів в надії задовольнити доброго чи злого духа і тим самим змінити хід подій. Без сумніву, навіть, у ті часи, коли людина повністю знаходилася під владою забобонів, накопичувалося безліч кори-сних свідчень.Єгиптяни, які вміли бальзамувати тіла померших і робити му-мії, володіли практичними знаннями анатомії люди-ни.
На жаль, до нас дійшло дуже мало свідчень про тих древніх філософів; їх праці загублені, але збереглися імена, так само, як і основа самого вчення.
Раціоналізм ввійшов в біологію у той період, коли будову тіла тварин почали вивчати по-справжньому, а не з ціллю розгадати божу волю. Першим став розрізати тварин, щоб описати побаче-не, Алкмеон ( 6 ст. до н.е. ) Він описав очний нерв і спостерігав за розвитком куриного ембріона. Саме Алкмеона слід вважати основоположником анатомії(вивчення будови живих організмів)
і ембріології (вивчення розвитку організмів).
Одначе самим відомим ім’ям, пов’язаним з раціоналістичним початком в біології, було ім’я Гіппократа (близько 460-377рр. до н.е.) Про нього відомо лише, що він народився і жив на острові Кос, напроти Іонійського узбережжя. Великою заслугою Гіппок-рата перед біологією було те, що він вважав, що боги не мають ніякого впливу на медицину. Традиції Гіппократа збереглися і після його смерті. Він є чудовим прикладом положення філософії раціоналізму щодо біології.
Похожий материал - Реферат: До питання класифікації станів і характектеристик елементів у моделі маркетингової системи медич
Біологічні знання древніх греків одержали ознаки науки при Аристотелі(384-322рр. до н.е.) Аристотель, уродженець Північної Греції, був деякий час учителем Олександра Македонського. Аристотель належить до числа самих різносторонніх і глибоких древньогрецьких філософів. Його роботи охоплюють всі області знань того часу – від фізики до літератури і від політики до біології. Основою біологічних знань того часу можна вважати „Історію тварин”, написану Аристотелем в 330-ті роки до н.е.,яка зайняла 10 томів, і, ще більш вражаюче, 7 анатомічних атласів, які були до неї додатком. Античний філософ розбив на чотири частини Царство безкрівних Тварин, які відрізняються способами розмноження: м’якотілі, мякоскорлупні, комахи і черепо-шкірні. Саме від Аристотеля почалося оформлення біології як науки, і, одночасно пішов розлад в науках про живу природу.
Дарвінізм - матеріалістична теорія еволюції органічного світу, заснована на переконаннях Ч. Дарвіна. Дарвінізм довів реальність еволюції і переконливо пояснив механізм еволюційного процесу. Створенню дарвінізму передували концепції ряду вчених, що проголошували змінність видів (трансформізм), але що не зуміли розкрити причини і механізми еволюції. Зтрансформістів лише Ж. Б. Ламарк розробив логічно послідовну систему поглядів, яка однак, давала в цілому ідеалістичне пояснення еволюційного процесу. Роботу над своєю теорією Дарвін почав в 1837р., перший її нарис був написаний в 1842р., після чого Дарвін продовжував збирати і аналізувати нові факти. Він спирався на дані палеонтології, порівняльної анатомії, ембріології, систематики, біографії і геології, широко використав досягнення практики сільського господарства, особливо селекції. Важливу роль в формуванні поглядів Дарвіна зіграло вчення Ч. Лайєля про геологічну еволюцію Землі, зокрема висунений Д. Геттоном і Ч. Лайєлем принцип актуалізму, згідно з яким на Землі в минулому діяли ті ж чинники, що і в наш час. Основні положення теорії Дарвін виклав у 1859р. в книзі «Походження видів, шляхом природного відбору, або збереженняобраних порід в боротьбі за життя», розвинув в подальшихтрудах - «Зміна тварин і рослин під впливом одомашнення» (1868р.) і «Походження людини і статевий добір» (1871р.) Назва «Дарвінізм» запропоновано А. Уоллесом, який незалежно від Дарвіна дійшов близьких висновків.
Рушійними силами еволюції Дарвін вважавспадкову мінливість і природний добір. Він уперше поставив в центрі уваги еволюційної теорії не окремі особини, а види і внутрішньовидовіугрупування, в протилежність аргонізмоцентричному підходу ранніх трансформістів (властивому і Ламарку). Дарвін зібрав численні докази мінливості організмів і в природі, і в умовах одомашнення. Він виділив дві основні форми мінливості: невизначену і визначену, зраджуючи основне значення в еволюції невизначеної мінливості. Пізніше було з'ясовано, що певна мінливість (модифікації) неспадкова. В умовах одомашнення на основі спадкової мінливості організмів шляхом штучного відбору людина створила численні породи домашніх тварин і сорти культурних рослин. Аналогічно Дарвін прийшов до висновку, що і в природних умовах діє чинник, що направляє еволюцію організмів, - природний відбір. Дарвін показав, що в природі організмам будь-якого виду властива постійна боротьба за існування, що складається з їх взаємодій з чинниками зовнішньої середи (абіотичними і біотичними) і внутрішньовидової конкуренції. Боротьба за існування звичайно приводить до загибелі значного числа особин в кожному поколінні будь-якого виду і до вибіркової участі особнів в розмноженні. Неминучим результатом спадкової мінливості організмів і боротьби за існування є природний добір - переважне виживання і участь в розмноженні найбільш пристосованих особнів кожного виду. Слідствами природного відбору євидоутворення, що супроводиться закріпленням адаптації, дивергенція і прогресивна еволюція. Пристосованість організмів до навколишнього середовища носить відносний характер. Окремий випадок природного добору - статевий відбір, що забезпечує розвиток ознак, пов'язаних з функцією розмноження. Дарвінізм уперше дав наукове, логічно послідовне і матеріалістичне розв'язання найважливіших проблем еволюційного вчення і підірвав позиції метафізичних і ідеалістичних уявлень в біології - креаціонізму, віталізму та інших. Після опублікування теорії Дарвіна еволюційні ідеї набули широкого поширення. Однак класичний дарвінізм залишив невирішеним ряд важливих питань (суть спадковості, механізми виникнення спадкової і неспадкової мінливості і їх еволюційна роль, суть і структура біологічного вигляду). На початку 20 ст. вважали, що еволюцію можна пояснити мутаціями без участі природного відбору. Це дало початок новій науці - генетиці, менделізм і мутаційна теорія, спочатку були сприйняті як вчення, що цілком замінюють дарвінізм. Синтез дарвінізму і генетики стався в 20-30-х роках 20 ст. Склалася так звана синтетична теорія еволюції, що концентрує увагу в основному на процесах мікроеволюції і видоутворення. Новітній етап розвитку дарвінізму характеризується використанням даних молекулярної біології для більш глибокого розуміння механізмів спадкової мінливості, практичні застосування основних його положень до проблем антропогенної зміни біосфери і управлінняживими природними ресурсами.
Критика дарвінізму в різний час велася рядом вчених з позицій автогенезу і інших концепцій, що мають автогенетичнезабарвлення. У основі неприйняття дарвінізму окремими вченими лежать нерозуміння діалектичних співвідношень випадкових і закономірних явищ і процесів в еволюції і непевного характеру дій природного добору, забуття цього пристосувальногохарактеру еволюції, ігнорування цілісності організму. Найважливіші положення дарвінізму витримали випробування часом і зберегли своє значення в сучасному еволюційному вченні. Синтетична теорія еволюції, що розвиває дарвінізм на сучасному етапі, на думку ряду вчених приділяє ще недостатньо уваги процесам еволюційних перебудов онтогенезу і еволюційній ролі відмінності кореляційних систем в цілісному організмі, організація і спрямованість еволюційного процесу, що виявляється лише на рівні мікроеволюції. Сучасний дарвінізм продовжує розвиватися, асимілюючи новітні досягнення всіх областей еволюційної біології.
Прослідкувавши за історією пізнання людиною живої природи, можна зробити висновки:
Очень интересно - Реферат: Ситуаційне моделювання як перспективний метод прогнозування якості медичних послуг
У древніх цивілізаціях відбувався стихійний збір біологічної інформації та існували механізми для її обробки. Знання, які були накопичені древніми єгиптянами, вавилонцями, індійцями і китайцями, представляли собою досягнення людської думки, але лише грецька наука в її вищих проявленнях представляла собою якісно новий етап, до якого стало допущеним застосування терміну „наука” у тому значенні, в якому він розуміється в наш час.
Список використаної літератури:
1.Біологічний енциклопедичний словник. – Москва ”Советская энциклопедия” , 1987г.
2.А.Аз і мов . Коротка історія біології. – М., 1967г.
3.Чеховська Т., Щербаков Р. – Ошеломляющее разнообразие жизни. – М., 1990г.