РЕФЕРАТ
На тему: Влада
Студента психолого-педагогічного факультету ПДПІ
Гр. – ПП 41
Гоч В. П.
Полтава - 2001
Проблема влади взагалі і політичної влади зокрема із давніх часів хвилює людство. В одному із діалогів Платона говориться:
"Немає людської душі, яка вистоїть спокусу владою." Декого влада зачаровує, несвідомо вабить і притягує як магніт. Влада не тільки здавна страшила і захоплювала людей, вона завжди була однією із центральних категорій політичної науки. Багато мислителів, вчених вважають, що влада - незмінний супутник політики і є її головною проблемою. Поняття влада широко використовується як у політичному, так і буденному вжитку. М. Вебер справедливо нагадує, що в залежності від ситуації говорять про владу батька над дітьми, про владу грошового мішка, про владу юридичну, духовну, економічну тощо. При всій різнорідності і неоднозначності цих понять можна, однак, відмітити одну об'єднуючу їх характеристику: всі вони відображають відносини, в яких воля і дії одних панує над волею і діями інших. Але в першу чергу під владою розуміють вищу державну владу. Так, наприклад, англійською мовою the роwег - це не тільки влада , але й держава з усією її міццю; в латинській мові potestas - сила, міць, панування; німецькою dіе Gewalt : - це не тільки влада, але й міць, а також насильство. Нарешті, в нашій рідній мові влада найчастіше виявляється синонімом начальства і означає владні органи держави . У політичній і у буденній мові слово влада не має якогось одного стійкого значення. Для одних теоретиків влада - це особливий вплив одних людей на інших, для других - здатність досягнення певних цілей, для третіх - можливість використання тих чи інших засобів, для четвертих - особливі стосунки між підлеглим і керівником.
Возможно вы искали - Реферат: Партии в системе властных отношений
У своєму загальному значенні, поняття "влада" означає право і можливість одних керувати, розпоряджатися і управляти іншими; здатність і можливість одних здійснювати свою волю по відношенню до інших, робити визначальний вплив на їх поведінку і діяльність, використовуючи при цьому авторитет, право, насильство та інші засоби.
Політологію ж цікавить політична влада. До поняття "політична влада", звичайно, можна застосувати загальне визначення влади як такої. Політична влада, як і будь-яка інша, означає здатність і право одних здійснювати свою волю по відношенню до інших, веліти і управляти іншими. Але разом вона має, на відміну від інших форм влади, свою специфіку верховенство , обов'язковість її рішень для всього суспільства І для всіх інших видів влади; загальність , тобто публічність; легальність у використанні сили та інших засобів володарювання в межах країни; моноцентричність , тобто існування загальнодержавного прийняття рішень; широкий спектр використовуваних засобів для завоювання, утримання і реалізації влади.
Таким чином, політична влада характеризується здатністю і можливістю для тих, хто нею володіє, проводити свою волю в керівництві і управлінні всім суспільством (державою), справляти визначальний вплив на поведінку народних мас за допомогою засобів, що знаходяться в розпорядженні держави, мобілізовувати на досягнення поставлених цілей і програм великі маси людей, регулювати відносини між окремими групами людей.
Поняття політична влада значно ширше, ніж поняття державна влада, яка є її частиною. Політична і державна влада мають загальні цілі, які пов'язані з управлінням суспільством, мають публічний характер. До суб'єктів політичної влади належать не тільки державні органи, а й політичні партії, різні політичні об'єднання, органи місцевого самоврядування. До суб'єктів державної влади належать тільки органи державної влади. Політична влада відображає певну взаємодію (панування, керування одних іншими) і передбачає мінімум два боки: на одному - пануючі, яких у політології прийнято позначати поняттям "суб'єкт" (це може бути цілий народ, державний орган, окрема наділена владою особа); на іншому - підвладні, підлеглі - об'єкт, на який спрямовані владні відносини. Об'єктом політичної влади може бути суспільство в цілому, тобто народ, і кожний громадянин зокрема. Влада завжди є взаємодією суб'єкта і об'єкта, волі володаря і підкорення об'єкта. Підкорення так же властиве людям як і керування, тому влада залежить від покірливості населення, від того, чи готові її терпіти, якщо вона не влаштовує суспільство. Якість об'єкта політичної влади залежить від політичної культури населення. Наприклад, патріархальний тип культури формує покірливість, звичку коритися , бажання жити під "твердою рукою". Активістичний тип культури формує громадянина, який несе свою долю відповідальності за державу.
Функціонування політичної влади у суспільстві необхідно для зберігання його цілісності та єдності, стабільності і поступального розвитку. Влада покликана формувати політичну систему суспільства, політичні відносини між державою, суспільством, соціальними групами, класами, партіями, громадянами, органами державного управління, а також контролювати ці відносини, перетворювати їх по можливості в безконфліктні і організовані. Влада керує справами суспільства і держави на різних рівнях:
Похожий материал - Реферат: Власть как общественное явление
> мегавлада - глобальний рівень політичної влади — виходитьза рамки однієї держави і прагне розповсюдити свій вплив насвітове суспільство;
> макровлада - високий рівень функціювання центральних
державних інститутів і політичних відносин, що складаються між ними і суспільством;
> мезовлада - середній, проміжний рівень політичної влади,
котрий пов'язує два крайніх рівні політичних і владних відносин;
Очень интересно - Реферат: Власть как общественное явление
> мікровлада - міжособові владні відносини всередині малихгруп.
Від функціонування політичної влади залежить тип політичного режиму в суспільстві, відкритість чи замкненість суспільства, характер політичних відносин та інші політичні характеристики даної держави, включаючи стабільність, авторитет, розподіл та співробітництво влад, демократичність.
Таким чином, до найбільш важливих, суспільно значущих функцій політичної влади можна віднести наступні: підтримка суспільного порядку та стабільності; виявлення обмежень і розв'язування конфліктів; досягнення суспільної злагоди; примушення в ім'я соціально значущих цілей і збереження стабільності; керування справами суспільства.
У сучасній літературі існують різні погляди щодо концепцій влади. Релятивістські концепції влади (від лат. - relavitus -відносний) - розглядають владу як особисті відносини, в яких одна людина (суб'єкт) визначально впливає на іншу (об'єкт). Уякості суб'єкта і об'єкта можуть виступати як окремі люди, так групи, прошарки населення чи ведуча політична партія й опозиція. Релятивістські концепції влади включають серію методів шляхів впливу на суспільство з метою досягнення стабільності У тому числі стимулювання активності трудової діяльності, до тримання норм громадської поведінки тощо.
Біхевіористські концепції влади (від англ. - behaviour - поведінка), як і релятивістські, виходить із її трактовки як відносин між людьми, при яких одні володарюють, командують, панують, а інші підкоряються та виконують рішення перших. Але при цьому особливість біхевіористського підходу полягає в зосередженні уваги на особливостях людей, мотивах їхньої поведінки в боротьбі за владу. Початкові імпульси до володарювання, за думкою представників даної школи, закладені в природі окремих особистостей, у їх прямуванні до влади й здатності володарювати. Важливу роль відіграють блага та привілеї, котрі у всі часи одержують люди, які мають владу. З отриманням влади пов'язано, як правило, отримання багатства, престижу, безпеки та ін. Для багатьох людей боротьба за владу є способом самоствердження. Крім того, для багатьох влада над іншими людьми є формою насолоди. В прагненні до володарювання існують ще й інші мотиви. Представники біхевіористської школи виходять з того, що в умовах ринкової економіки влада також стає товаром. На цей товар, як і на будь-який інший, існує попит і пропозиція. Виникає своєрідний "ринок влади" зі своїми менеджерами, які готують кандидатів на владу і забезпечують їх перемогу на виборах. Тому боротьба за владу — постійне явище. Політична влада народжується, як правило, у протиборстві політичних сил і окремих особистостей. У цьому й полягають основні положення в розумінні влади в біхевіористських концепціях.
Вам будет интересно - Реферат: Власть как фундаментальная проблема Политологии
Системні концепції . В них розглядають владу як системотворчі відносини в політичній організації суспільства. Всі інші елементи системи пов'язані з нею безпосередньо чи опосередковано. Призначення політичної влади - регулювати відносини між людьми і суспільством в цілому, включаючи державно-політичні інститути, вирішувати суперечності, що постійно виникають між необхідністю порядку в суспільстві і різноманітністю інтересів його членів. Завдання політичної влади будуватисвої відносини з усіма елементами політичної системи суспільства таким чином, щоб це сприяло збалансованому стану даної системи. Іншими словами, політична влада повинна прямувати до досягнення в суспільстві в першу чергу стабільності, як політичної, так і економічної.
Найважливішою соціальною причиною підкорення одних людей іншими є нерівномірний розподіл ресурсів влади . Під ресурсами влади прийнято розуміти всі ті засоби, використання яких забезпечує вплив на об'єкт влади у відповідності з цілями суб'єкта . Ресурси можуть використовуватись для заохочення, покарання чи переконання. Для виділення різних видів влади широко розповсюджена класифікація її ресурсів у відповідності з найважливішими сферами життєдіяльності: економічні, соціальні, культурно-інформаційні, силові.
Економічні ресурси - це матеріальні цінності, необхідні для суспільного та особистого виробництва і споживання: гроші як їх загальний еквівалент; техніка; родючі землі; корисні копалини тощо.
Соціальні ресурси - здатність підвищення чи зниження соціального статусу чи рангу, місця в соціальній стратифікації. Соціальні ресурси включають такі показники, як посада, престиж, освіта, медичне обслуговування, соціальне забезпечення і так далі.
Культурно-інформаційні ресурси - знання та інформація, а також засоби їх одержання і розповсюдження: інститути науки та освіти, засоби масової інформації та ін.
Похожий материал - Реферат: Власть мафии
Силові ресурси - цей вид ресурсів політичної влади виконує функцію забезпечення оборони країни, охорони внутрішнього порядку, в тому числі забезпечення безпеки політичної влади, недопущення будь-яких зазіхань на владу з метою її повалення. Це - армія, поліція, різні служби безпеки, прокуратура, суд. Як показує історичний досвід політична влада використовує ці ресурси в тій чи іншій їх частині дуже часто. Вони відносяться до найбільш діючих, викликають страх, оскільки використання таких засобів призводить до позбавлення людей власності, волі, а нерідко й самого життя. Особливо часто політична влада вдається до використання названих ресурсів у випадках послаблення своєї сили, моці та впливу на суспільство.
Специфічним ресурсом влади є сама людина - демографічні ресурси . Люди - це універсальний, багатофункціональний ресурс, який виробляє інші ресурси. Людина - творець матеріальних благ (економічні ресурси), солдат і член партії (політично-силові ресурси), володар і розповсюджувач знань, інформації (культурно-інформаційні ресурси) тощо. Особистість виступає ресурсом влади лише тільки в одному із численних вимірів, - будучи використана як засіб реалізації чужої волі. В цілому ж людина - не тільки ресурс влади, але й її суб'єкт і об'єкт.
Підводячи підсумок щодо основних видів ресурсів політичної влади, потрібно установити, які з них є найважливішими, а які другорядними. Однозначної відповіді немає. В різні періоди життєдіяльності суспільства вирішальними стають то одні, то інші ресурси. Наприклад, при спробі переворотів чи інших виступів проти політичної влади вирішальними стають силові ресурси. В цілому ж, як показує практика, всі види перерахованих ресурсів відносяться до постійно діючих, необхідних для політичної влади.
Виключно важливим аспектом у розумінні сутності політичної влади є поняття "легітимність" (від лат. legitimus законний). Принцип легітимності, тобто виправдання законності влади, завжди відігравав важливу роль в суспільно-політичній історії. Так, у Римській імперії, коли римські легіони були незламною силою, влада імператорів базувалася на простому принципі - законність правителю надає армія, яка і проголошує його верховним законодавцем. Із послабленням імперії проблема легітимації гостро постала перед багатьма імператорами. Тому вони намагались закріпити свої домагання на владу, спираючись на традиції, закріплюючи давньоримську релігію і привласнюючи собі титули Цезаря й Августа, підносячи свій рід до Геракла та Юпітера. Пізніше римські імператори взяли на озброєння християнство, яке на той час широко розповсюджувалось. Воно стало для імператорів основою більш авторитетної та більш глибоко релігійної легітимації. З тих пір імператор царював Божою милістю - єдиного та всесвітнього Бога. В пізніші часи Реформація, а потім й англійська революція принципомлегітимності проголосили божественне право народу на правління.