у мене є маленьке цуценя, воно грайливе та забавне, але воно не завжди було таким. деякий час назад я знайшов(ла) його на вулиці, в кутку, біля свого дому. цуценя було налякане і не хотіло виходити до мене. я незнав(ла) що робити, прийшов додому засмучений. мама запитала в мене що трапилось і я їй все розповів. вона дала мені трохи їжі з обіду і сказала спробувати ще раз. звичайно ж я не був впевнений що вмене щось із цього вийде, але сподівався. я одразу побіг до нього, положив перед ним їжу і тохи відійшов, щоб знову не злякати. довелося торохи зачекати доки воно мені повірило, но коли це сталося я був найщасливійшою людиною у світі. тепер цуценя жеве у мене гарно їсть і грається зі мною, а я сподіваюсь, що воно забуло про ті події що сталися з ним і на завжди залишиться таким щасливим і забавним цуценям.