Українська мова-3 клас.Казка про Сонце.Дуже-дуже дякую

П очинався літній день. Тяглися до Сонця квіти, а над ними гудів Джміль:– Ж-ж-жарко... Ж-ж-жорстоке Сонце.Образилося Сонце, сховалося за хмару. Похмуро стало, квіти пелюстки згорнули, мурахи свої домівки позачиняли.– Як тепер без Сонечка жити? – зашепотіли Дерева.– Ось я,– сказав хтось ледь чутно, і всі побачили червонокрилого жучка, якого теж Сонечком звали.– А ти можеш землю зігрівати? – спитали Дерева.– Ні,– зітхнуло Сонечко,– я попелиць знищую та інших дрібних шкідників.– За це тобі, Сонечку, спасибі,– вклонилися Дерева і знову зашепотіли: – Як без Сонечка жити?А Джміль гудів:– Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль.– Жаль?! – обурилися Дерева. – А хто Сонце жорстоким назвав?Став Джміль у Сонця пробачення просити:– Ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені.Виглянуло Сонце з-за хмари, усміхнулося. Зраділи дерева, квіти розкрилися, а Джміль над ними гудів:– Ж-ж-жарко, але не дуж-ж-же...