1. Середньовічна література була літературою традиціоналістського типу. На всьому протязі свого існування вона розвивалася на основі постійного відтворення обмеженого набору образних, ідеологічних, композиційних та ін. Структур - топосів (загальних місць) або кліше, що виражався в сталості епітетів, образотворчих кліше, стійкості мотивів і тим, сталості канонів для зображення всієї образної системи (будь то закоханий юнак, християнський мученик, лицар, красуня, імператор, городянин і т.д.). На основі зазначених кліше сформувалися жанрові топоси, що володіли власним смисловим, тематичним і зображально-виразним каноном (наприклад, жанр агіографії або «бачень» в клерикальної літератури або жанр куртуазного роману в лицарській літературі).Середньовічна людина знаходив у літературі загальновизнаний, традиційний зразок, вже готову універсальну формулу опису героя, його почуттів, зовнішності і т.д. (красуні завжди золотоглаві і блакитноокі, багатії скупі, святі володіють традиційним набором чеснот і т.д.).2. На формування середньовічної топіки значний вплив справила література античності. У єпископських школах раннього середньовіччя учні, зокрема, читали «зразкові» твори античних авторів (байки Езопа, твори Цицерона, Вергілія, Горація, Ювенала та ін.), Засвоювали античну топіку і використовували її в своїх творах.Подвійне ставлення середньовіччя до античної культури як насамперед язичницької зумовило вибіркове засвоєння античних культурних традицій і пристосування їх для вираження християнських духовних цінностей та ідеалів. У літературі це виразилося в накладанні античної топіки на топіку Біблії, головного джерела образної системи середньовічної літератури, що освячувала духовні цінності та ідеали середньовічного суспільства.3. Яскраво виражений морально-дидактичний характер. Середньовічна людина очікував від літератури моралі, поза мораллю для нього втрачався весь сенс твору.4. Література середньовіччя заснована на християнських ідеалах і цінностях і прагне до естетичної досконалості.