«У чому драма життя Одіссея?»

Звичайно, Одіссея можназасуджувати за його самовпевнений вчинок, адже тепер ми знаємо, як дорого вінйому коштував! Батько Поліфема, бог океану Посейдон, жорстоко помстився героєвіі його товаришам; десять років тривала морська подорож Одіссея додому, черезстрашні випробовування пройшов герой, втративши всіх своїх друзів! Але якщоуявити, що відчував Одіссей після пережитих у печері кіклопа подій, то йоговчинок можна зрозуміти. Чи міг стриматися герой у хвилини свого торжества? Аджелюдина виявилася сильнішою, мудрішою, розумнішою за велетня кіклопа! Ось чомувін глузує з Поліфема, ось чому називає йому своє справжнє ім’я. Йому є чимпишатися: він, “велемудрий” Одіссей, отримав ще одну перемогу - надбеззаконням, тупою, грубою, несправедливою силою!Гомер постійно випробовуєсвого героя, ставить його у ситуацію вибору. І Одіссей залишається вірним своїмжиттєвим ідеалам і цінностям: рідній землі, батьківщині, сім’ї, друзям,громадянським і військовим обов’язкам. Сьогодні ми поговоримо з вами пролюдські цінності як силу, яка допомагає вистояти у життєвих випробуваннях.Малоне загинув Одіссей, долаючи на плоту морські простори. І лише допомога богиньврятувала йому життя. Одіссей опиняється на острові, на якому живе щасливийнарод - феаки.Одіссей розповів гостинним феакам і про наступні свої не меншвражаючі пригоди. Послухаємо і ми разом з ними розповіді героя про його морськіподорожі і казкові пригоди та поміркуємо, перед яким вибором постійно опинявсяОдіссей і яка сила допомагала йому вистояти у всіх випробовуваннях.Післястрашної і трагічної зустрічі з кіклопом Поліфемом ми з друзями потрапили наострів бога вітрів Еола. Еол гостинно зустрів нас і вирішив допомогти дістатисярідного берега. Він послав нам покутний вітер, а решту зав’язав у шкіряний мішокі відцав мені, сказавши: “Допливеш - відпусти”. Але коли вже з’явилася нагоризонті Ітака, я від утоми заснув, супутники розв’язали мішок! Піднявсяураган, і нас знову принесло до берегів острова Еола. “Значить, боги протитебе!” - гнівно сказав Еол і відмовився допомагати нам.Далі була пригода,пов’язана з лестригонами - дикими велетнямилюдожерами. Вони збіглися на берег іскинули величезні скелі на наші кораблі; з дванадцяти суден одинадцять булипотоплені. Я з небагатьма товаришами врятувався на останньому кораблі. Післяцієї жахливої трагедії мандрівники потрапляють на острів Еею, на якому мешкає“дивна богиня” Кіркея. Одіссей знову обирає смертельно небезпечну справу зарадитого, щоб повернутися додому. Спуск у царство мертвих - найстрашніша пригодаОдіссея. Мабуть, феакійці слухали її з особливим хвилюванням. На порозі царствамертвих я зарізав у жертву чорного барана і чорну вівцю. Душі мертвих злетілисяна запах крові, але я відганяв їх мечем, поки переді мною не з’явився віщунТіресій. Випивши крові, він сказав: “Біди ваші - за образу Посейдону, порятунокваш - якщо не образите ще й Сонця Геліоса. Якщо ж образите - ти повернешся в Ітаку один, на чужому корабліі не скоро. Будинок твій розорюють женихи Пенелопи, але ти їх переможеш, і будеу тебе довге царювання і мирна старість”.Після такого пророцтва ми з друзямипродовжили своє небезпечне повернення на рідну Ітаку. Та ось на нашому шляхуз’явився острів Сирен - хижачок, які своїм співом доводять мореплавців досмерті. Та мені пощастило перехитрити їх. Я заклеїв своїм друзям вуха воском, асебе велів прив’язати до мачти і не відпускати ні за яких обставин. Такнеушкодженими ми пропливли повз сирен, а я ще й почув найсолодший у світіспів!Далі нам потрібно було пройти надзвичайно небезпечну протоку, на берегахякої сидять потвори Скілла і Харибда. Скілла має шість голів, кожна з трьомарядами зубів і з 12 лапами. У Харибди одна гортань, але така, що може єдинимковтком затягнути цілий корабель. Я не знав, до якого берега мені кращенаблизити корабель, щоб перетнути протоку, але потім все ж обрав берег, наякому знаходилася Скілла, і не помилився. Скілла схопила з корабля шість моїхтоваришів, але все ж корабель з командою залишився цілим.Учитель. Одіссейзробив усе можливе для того, щоб повернутися з товаришами на батьківщину. Тимболячіше йому було розповідати про трагедію, яка сталася на островіСонця-Геліоса, де паслися священні стада - сім стад червоних биків, сім отарбілих баранів.Я дуже добре пам’ятав пророцтва Тіресія, тому взяв з товаришівстрашну клятву не чіпати биків і баранів Геліоса. Але дули пронизливі вітри,корабель стояв, супутники зголодніли і, коли я заснув, вони зарізали і з’їликращих биків. Було дуже страшно: зідрані шкури ворушилися і м’ясо на вертелахмукало. СонцєГеліос, який усе бачить, усе чує, все знає, став благати Зевса:“Покарай кривдників, а то я зійду в підземне царство і буду світити середмертвих!”. І тоді, коли стихли вітри і відплив від берега корабель, Зевс піднявбурю, вдарив блискавкою, корабель розсипався, супутники потонули, а я один науламку колоди носився по морю дев’ять днів, поки мене не викинуло на берегострова німфи Каліпсо