Художня характеристика вірша Та , ой. як крикнув же та козак сірко

Та, ой, як крикнув же та козак Сірко.Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків:«Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,Та збирайтеся до хана у гості!»Та туман поле покриває.Гей, та Сірко з Січі та виїжджає.Гей, та ми думали, та ми ж думали.Що то орли та із Січі вилітали, —Аж то військо та славне ЗапорозькеТа на Кримський шлях з Січі виїжджало.Та ми ж думали, ой, та ми ж думали,Та що сизий орел по степу літає, —Аж то Сірко на конику виїжджає.Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали,Та що над степом та сонечко сяє. —Аж то військо та славне ЗапорозькеТа на вороних конях у степу виграває.Та ми думали, ой, та ми ж думали.Що то місяць в степу, ой, зіходжає, —Аж то козак Сірко, та козак же СіркоНа битому шляху на татар оступає.