Блакитна дитина дуже скорочено !!!     

Син письменника поводиться в школi як звичайний пiдлiток — бешкетує, отримує iнодi не зовсiм гарнi оцiнки. А вдома на нього чекає виховна робота... Цю роботу провадять: батько-письменник, мама i бабуся-вчителька. Власне, саме пiд час цих «виховних» годин i виникає образ «блакитноï дитини». Ось як це вiдбувалось: (...),- Твiй татусь, коли був отаким, як ти, нiколи не балувався. - I приносив додому вiдмiннi оцiнки! — додає дружина. - Усi вчителi не могли ним нахвалитися... - Бо вiн не був хулiганом!.. - Вiн спокiйно сидiв на уроках... - I не завдавав учителям жодних прикрощiв... Мiй син усе нижче клонить голову. Блакитна дитина, викликана прямо з небес бабусею та мамою, пурхає над моєю головою, вимахуючи снiжно-бiлими крильцями, сяє рожевими щiчками i докiрливо дивиться на забiяку повними всiх на свiтi чеснот голубими очима. (...) Весь той день, до пiзньоï ночi, не давала менi спокою блакитна дитина. I я врештi-решт зрозумiв, що не спекаюсь ïï, поки не розповiм усiєï правди. Усiєï до кiнця. Отже, про блакитну дитину. (...)