Впр 136 продовжити казку вживаючи дієслова теперешнього часу

  Раненько Дзвiночка бачить хлопчик, вiн зворушуэться красою квiтки. Вiн не може вiдвести очей вiд Конвалiи. Хлопчик простягаэ руку, щоб зiрвати квiтку.   А квiтка йому шепоче:  -Хлопчику, навiщо ти хочеш мене зiрвати?  -А ти менi дуже подобаэшся. Ти дуже гарна, - каже хлопчик.  -Добре, - зiтхаэ Дзвiночок Конвалiи. - Зривай. Тiльки перед тим, як зiрвати, кажи, який я гарний.  Дивиться хлопчик на Дзвiночок Конвалiи. Квiтка справдi чудова. Вона схожа на ранкове небо, й на блакитну воду ставка, й ще на щось дивовижно красиве. Хлопчик все це вiдчуваэ, але висловити не може.  Вiн стоить бiля Дзвiночка Конвалiи, зачарований красою квитки.  -Рости, Дзвiночку, - тихо шепотить хлопчик.