П"яний автор , заснувши, побачив сон, в якім зелена , квітуча українська земля наповнюється людським болем , приниженням та сиротами. Те ж саме й у Росії , де сидить цар, який жиріє на рабському труді інших ( каторжників). А його лакеї , радіють , коли він їм дає ляпаса, а потім б"ють тих, хто нижчий .  Безкінечна людська кривда . Але потім всі лакеї провалилися, й цар залишився безпорадним, мов кошеня. Шевченко плаче над закатованим народом у своїй комедії, хоча й написав , що засміявся з нікчемного царя. Нікчеми взяли гору над народом, бо той мовчки терпить знущання. В цій гіркій комедії призив до бунту проти панства .         

Тема: зображення й протиставлення нещасного життя народного і життю «райському» вельмож, царів.  Ідея: засудження аморальності й паразитизму господарів країни, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності.  Основна думка І. Франко: «Сон» — це, безперечно, перший в Росії сміливий і прямий удар на гниль і неправду кріпацтва». Т. Шевченко в поемі заявив на весь голос, що головні біди України є похідними від її підневільного стану в Російській імперії. Жанр: ліроепічна сатирична поема, це політична сатира; поема-інвектива (інвектива — пряме, найгостріше засудження певної вади). Підзаголовок твору — «Комедія» — вказує на комічно-сатиричний, гротескно-кумедний характер змальованих у ньому основних сцен-картин, особливо наприкінці поеми. Композиція поеми «Сон» дуже своєрідна. Розповідь про побачене й почуте перемежовується з ліричними відступами та замальовками природи. У ліричних відступах поет висловлює свої почуття і роздуми, піддає висміюванню самодержця та його оточення. Обрана казкова форма дає можливість авторові зобразити різні місцевості безкрайньої імперії, показати тогочасну дійсність у багатьох її проявах, «зазирнути» в історичне минуле. Поема складається з кількох картин, що змальовують життя в селах України, життя каторжників у Сибіру і Петербурзі. Орієнтовно можна розмежувати в поемі такі її частини: - пролог; - покріпачена Україна; - сибірські нетрії; - самодержавний Петербург; - прийом у царських палатах; - видіння над Невою; - вранішня столиця; - другий прийом у палатах. Поема написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та естетичної їх оцінки. Проте як автор твору Шевченко виступає в поемі не безпосередньо, а в літературній масці умовного автора-оповідача про «напричуд дивний» сон, фантастичні пригоди й комічні події, які йому наснилися. Експозиція: пролог, в якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають в країні. Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба. Розвиток подій: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду. Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу. Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».