Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю Один за водою. Пли??е човен води повен, Ніхто не спиняє, Кому спинить — рибалоньки На світі немає. Поплив човен в синє море, А воно заграло,— Погралися гори-хвилі — І скіпок не стало. Недовгий шлях — як човнові До синього моря — Сиротині на чужину, А там — і до горя. Пограються добрі люди, Як холодні хвилі; Потім собі подивляться, Як сирота плаче; Потім спитай, де сирота,— Не чув і не бачив.