Розповидь про диеприкметник

Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом:  намальований (такий, що його намалювали). До прикметника дієприкметник подібний тим, що відповідає на питання  який? Яка? Яке? Які?; змінюється за родами, числами, відмінками; стоїть у тому ж роді, числі і відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний; має такі самі відмінкові закінчення. Дієприкметник має такі ознаки дієслова:  час: теперішній і минулий:  сяючий, посинілий; вид : доконаний і недоконаний: роблений, зроблений; здатність мати при собі залежний від нього іменник: овіяний вітром, займенник:  омріяний тобою або прислівник:  прочитаний виразно. Отже, дієприкметник поєднує ознаки двох частин мови: дієслова та прикметника. Початковою формою дієприкметника, як і прикметника, є форма називного відмінка однини чоловічого роду. Якщо прикметники називають постійні ознаки предмета, то дієприкметники виражають ознаки, які розвиваються в часі. З цього випливає, що дієприкметник не тільки вказує на ознаку, а й виражає дію або стан, з якими ця ознака пов’язана. Тому дієприкметник — не окрема частина мови, а особлива форма дієслова. У реченнях дієприкметник найчастіше виступає означенням або присудком:  Цвіла приморожена осінь. Повітря насичене несказанною ніжністю.