Ішли лісом два товариші, і вискочив проти них ведмідь.Один кинувся навтьоки, видерся на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю й удав з себе мертвого.Ведмідь підійшов до нього й почав нюхати: той і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що він мертвий, і відійшов.Коли ведмідь пішов, хлопчик зліз з дерева і сміється:— Ну що,— кагке,— ведмідь тобі на вухо говорив?— А   він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці від товаришів тікають.