Казка про те,як щедра горобина підгодовує пташок

1,Посеред лісової тиші, чути тільки, як цвірінькають пташки. Снігу стільки натрусило, І так замело землю, що ні одна пташка не в змозі, знайти собі що небудь поїсти. І літають навкруги пташки, цвірінькають, цвірінькають, а сніг мете і мете.Зачув , як ’кличуть на допомогу’ пташки Медвіть. Прийшов і каже до Горобини: ’будь добра, нагодуй пташок’ А Горобина відповідає: ’ потруси за гілочку і смакуйте на здлровя’. Медвідь підійшов, потрусив за гілочки, горобина щедро всипала землю, пташки поїли і у лісі знову запанувала тиша.2, Цього року видалась дуже сурова зима.Бідні пташки,немов діти-сіроти,голодні і одинокі літали лісом у пошуках їжі.Це був мабудь один з тих випадків,коли пташки з різних сімей,забувши про образи,сбираються в невеликі сграї і дружньо порхають в пошуках іжі.Одного такого дня,невеличка зграя з синичок,горобців та дятла натрапила на одну світлу,казково вкриту снігом поляну.І яке ж було їх здивування,коли під шапкою білого,пухкого снігу вони побачили яскраво-красну,смачнющу на вигляд,горобину.Який гвалт піднявся в лісі!!! Пташки порхали біля дерева,їли ягодки та дякували маленькому деревцеві.А дерево тільки посміхнулося і відповіло: ’Дякуйте снігові та морозу.Це вони роблять мої ягоди смачними!’