Напешите пожалуйста 3 поговорки с пояснением на украинском языке

Аж серце радіє, що Вкраїна міцніє. Аби живі, а що голі — то нічого: колись і наша візьме. Або волю здобути, або дома не бувати. А йому щодня неділя. Аби день переднювати та ніч переночувати. Аби цвіт, а ягідки будуть. Аж до діброви чути ваші розмови. Або розумне казати, або зовсім мовчати. Аби день до вечора. Аби голова на в’язах, а розум дарма. Або грай, або гроші вертай. Або пан, або пропав. А вдарило б на тебе з ясного сонця. Аби шия — ярмо буде. Аби руки і охота, буде зроблена робота. Аби розум — щастя буде. Або рибку їсти, або на дно сісти. Або зі щитом, або на щиті. Або зиск, або втрата. Ані з плечей, ані з очей. Багато снігу — багато хліба. Бджоли раді цвіту, а люди — літу. Бджола мала, а й та працює. Без охоти нема роботи. Білі руки роботи бояться. Без роботи день роком стає. Без вітру і трава не шелестить. Боїться, як торішнього снігу. Буде утіха, як з дірявого міха. Бережи, як ока в лобі. Бачить так, як та сова вночі. Багато, хоч греблю гати. Буває, що й черенок блищить. Батога з піску не сплетеш. Батогом обуха не переб’єш. Бачить глаз, а зуб не дістане й раз. Бовть, мов козел у воду. Борода по коліна, а розуму , як у дитини. Були б пиріжки — будуть і дружки. Баба знехочу ціле порося з’їла. Без вогню пече. Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся. Брехень багато, а правда одна. Брехун на всі заставки. Брехали твого батька сини та й ти з ними. Брехливу собаку далеко чути. Брехливий чоловік — як вугілля: хоч не спалить, то очорнить. Брехнею хліба не їсти. Будеш трудитися — будеш кормитися. Без діла слабіє сила. Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати. Без вірного друга великая туга. Біля сухого дерева й сире горить. Біль без язика, але каже, де болить. Був кінь, та з’їздився. Був колись горіх, та звівся на сміх. Боятися смерті — на світі не жить. Біда вівцям, де вовк пастушить. Бояться пса не того, що гавка, а того, що лащиться. Без мила голить. Бездонної бочки не наллєш. Бесіди багато, а розуму мало. Борода не робить чоловіка мудрим. Без трудів не їстимеш пирогів. Без діла сидіти, то можна одубіти. Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче. Боязливому по вуха, сміливому — по коліна. Було б здоров’я — все інше наживем. Бережи одяг, доки новий, а здоров’я — доки молодий. Багато няньок — дитина без ока. Було, та загуло. Були у кози роги, та стерлися. Беруть завидки на чужі пожитки. Багато диму — мало тепла. Багато галасу даремно. Без Гриця й вода не освятиться. Більше вір своїм очам, ніж чужим речам. Береться за діло, як п’яний за тин. В сраці був, гімно видів. Вари срако борщ, а я піду на солдатів дивиться. Вмій пожартувати, знай, коли і перестати. Видно, хоч голки збирай. Від добра добра не шукають. Все минеться, одна правда останеться. Вже й пережував, а він і ковтнуть не хоче. Восени і курчатам корми будуть. Восени і горобець багатий. Він і комара не скривдить. Вірний друг — то найбільший скарб. Він укусить і меду дасть. Всякий молодець на світ образець. Все любить міру. Від своєї тіні не втечеш. Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи. Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить. Ворона й за море літала, та дурна верталась. В очах мигтить, а в голові свистить. Вітер свище в голові. Високий — як дуб, а дурний — як пень. Високий до неба, а дурний, як треба. Великий дуб, та порохнею напханий. Воскова вдача: аби до тепла, так і тане. Вали кулем — потім розберём. Віл коня шукає, а кінь його виглядає. В очереті шукає сучка. В криницю воду лить — тільки людей смішить. В лісі був, а дров не бачив. Виміняв шило на швайку. В невмілого руки не болять. Вона співає, як муха в глечику. Ви по-вашому, а ми по-нашому, а вони по-своєму. В гості збирайся, а вдома пообідать не забудь. В чужому глазу бачить зразу, а в своїм — ні разу. Всіх би перегнав, та бігти боюсь. Ви утрьох, та злякались вовка, а ми усеми, та тікали від сови. Вже не в одній чарці денце бачив. Воду п’ють, а голова з похмілля болить. Вчи лінивого не молотом, а голодом. Від ледачого чую, то й не дивую. В гарячці лежить, а без пам’яті хліб їсть. В роботі «ох», а їсть за трьох. Вдача собача: не брехне — то й не дихне. Вір своїм очам, а не чужим речам. Від людського поговору не запнешся пеленою. Великої треба хустки, щоб зав’язати людям усти. Він набалакає, що й на вербі груші ростуть. Високо літав, а низько сів. Величається, як заєць хвостом. Вертиться, як сорока на тину. В чуже просо не пхай носа. Вчепився, як рак. Ворона маленька, та рот великий. Він такий, що з вареної крашанки курча висидить. Він по крашанках пройде і ні одної не роздавить. Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться. Вовк лисиці не рідня, та повадка одна. В очі любить, а за очі гудить. В лиху годину узнаєш вірну людину. В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співають — так чують. Від малих дітей болить голова, а від великих — серце. Великі діти — великі й турботи. Всякій матері свої діти милі. Від огня, води і злої жони — Боже борони. Вона за ним сохне, а він і не охне. Волос сивіє, а голова шаліє.