Особливістю сучасного етапу господарського розвитку є формування концепції про тісний взаємозв¢язок між економічним та екологічним добробутом.
В наш час еколого-економічна проблематика визначає не лише ефективність функціонування усіх видів та форм господарської діяльності, але й принципіальні умови нормального функціонування кожної людини.
Екологічна економіка – молода наукова дисципліна, що відкриває нові напрями досліджень для прийняття науково обгрунтованих рішень із фінансування, планування, законодавчо-нормативного забезпечення керування соціально-економічними процесами в цілому і в галузі природокористування зокрема.
Проблеми, які досліджує екологічна економіка можна об¢єднати у дві великі групи. По-перше, це ефективне використання економікою природних ресурсів. По-друге, це пошук та обгрунтування методів запобігання та ліквідації збитків від забруднення навколишнього середовища. Ці проблеми мають вирішуватися на основі закономірностей природно-історичного характеру, а також із урахуванням потреб суспільства, що постійно змінюються; формування нової системи цінностей на тлі економічних проблем сучасності.
В теоретичному плані екологічна економіка спрямована на створення наукових основ концепції стійкого екологічно-економічного розвитку, а її практичне значення виражається в створенні науково обгрунтованих конкретних рекомендацій із раціонального використання природних ресурсів та збереження середовища життя людського суспільства.
Возможно вы искали - Курсовая работа: Перспективы развития форм государственной финансовой поддержки малого бизнеса
Основні відмінності між екологічною економікою та її попередницями – традиційними економікою та екологією - показані в таблиці.
Напрями досліджень для екологічноі економіки
Для того щоб досягнути стійкості,необхідні кроки,де за основу беруться новітні дослідження. Такі дослідження нерозривно пов'язані з політикою та менеджментом. Екологічна економіка повинна розвивати такі основні напрямки:
-забезпечення умов для існування живих систем та стійкого розвитку
-оцінка національних запасів та національного капіталу
Похожий материал - Курсовая работа: Перспективы развития форм государственной финансовой поддержки малого бизнеса
-економіко-екологічне моделювання на місцевому,регіональному та світовому рівні
-оновлення інструментів природоохоронного менеджменту.
І більш широко про кожен з пунктів.Стійкість не має на увазі ні статичну,ні тим більш застійну стагнантну економіку.До того ж ми повинні розрізняти поняття росту та розвитку.Економічний ріст ні в якому випадку не веде до стійкості,на відміну від економічного розвитку.
Стійкий економічний розвиток можна визначити як використання протягом тривалого часу без значного виснаження національних запасів,в тому числі й природного капіталу (сировини).
В бізнесі до національних запасів належать довгострокові активи,такі як споруди та обладнання, що використовуються як засоби виробництва.Природні ресурси - це грунти та атмосферне повітря, рослинний та тваринний світ,що формують екосистеми.Цей "природний акціонерний капітал" використовує "первинні компоненти" ( сонячне світло) на потреби самоі екосистеми та на утворення запасів природноі сировини.Прикладами природного капіталу можуть бути ліси,популяціі риби,запаси нафти.А запаси природноі сировини - це деревина,спіймана риба,викачана нафта.
Очень интересно - Реферат: Налоги как объективная экономическая категория
Необхідно також зупинитися на екологічній класифікаціі природного капіталу.Вона базується на ознаках вичерпності та відновній здатності.Виділяють:
-невичерпні.Використання не призводить до виснаження в даний час або в майбутньому (сонячна енергія,внутрішнє тепло землі,енергія води,повітря)
-вичерпні невідновні - безперервне використання веде до зменшення запасів,до такого рівня,при якому подальша експлуатація економічно недоцільна.Не здатні до самовідновлення у термінах співрозмірних до термінів споживання
-вичерпні відновні - ресурси здатні до відновлення (через розмноження або інші природні цикли)- флора,фауна,водні ресурси.
Зараз ми маємо нову еру,де лімітуючий фактор розвитку - це не штучний капітал,а збережений природний.(Для видобутку деревини обмежуючим фактором будуть збережені ліси,а не потужності лісопильного заводу). Більшість економістів розглядають природні та штучні ресурси як взаємозамінні, а не взаємодоповнюючі фактори. Тобто жоден з них не може бути лімітуючим. (Обмежувати фактор може лише тоді,коли він є комплементарним).
Вам будет интересно - Реферат: Сущность и функции денег
Екологічна економіка розглядає природні та штучні ресурси,як фундаментально комплементарні і тому наголошує на важливості лімітуючих факторів.Це основна відмінність.
Оцінка запасів екосистем та національного капіталу
Щоб досягти стійкості,ми,перш за все, повинні визначити оцінки для продуктів (результатів діяльності) екосистеми так само як для екологічних товарів та послуг.Причому необхідно зважати й на те,скільки з екологічних живих систем ми можемо дозволити собі втратити,до якого часу ми можемо заміняти штучні фонди природними,яка частка наших національних запасів невідновна.
Зауважимо також,що ми не можимо застосовувати екологічну оцінку до так званих "неосяжностей"-людського життя,природноі естетики,перспективних екологічних прибутків.
Через невід'ємні складнощі та невизначеності у оцінюванні екологічноі екосистеми застосовують декілька незалежних підходів.Не досягнуто згоди,який з них найбільш правильний.
Похожий материал - Курсовая работа: Финансово-экономический анализ деятельности предприятия
ВИТРАТНИЙ ПІДХІД I.Метод оцінки за безпосередніми витратами - сума витрат на освоєння та експлуатацію джерела ресурсів.
II.Метод оцінки за витратами,коли враховуються не лише безпосередні фінансові витрати але й збитки від його експлуатацій.Складовими цього підходу є:
-оцінка за принципом втраченого прибутку. Вона має на увазі оцінку втраченого прибутку через відмову від одного виду використання ресурсноі ділянки на користь іншого (наприклад, створюючи водосховище, суспільство свідомо відмовляється від сільськогосподарського використання даноі територіі). Таким чином втрачені прибутки від неотримання сільськогосподарської продукціі характеризують економічну цінність земельноі ділянки.
-оцінка за вартістю залишків,коли визначається об'єм коштів,які суспільство повинно витратити на заміщення даного джерела ресурсів іншим,рівноцінним йому.В цьому випадку до видатків відносять додаткові витрати на вивчення (геологічну розвідку) територіі з метою експлуатаціі.