Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.
Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.
Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.
В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.
Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також: до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.
Обов’язкові платежі підприємств у державні цільові фонди
Возможно вы искали - Курсовая работа: Управління оперативним фінансовим лізингом на підприємстві житлово комунального господарства
Закон України «Про систему оподаткування» встановлює для суб'єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов'язкових платежів, внесків, порядок обчислення яких визначено окремими нормативними документами.
Відрахування в цільові державні фонди нині становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в такий спосіб.
- По-перше, через формування валових витрат, які виключаються
із суми скоригованого валового доходу. Відтак відрахування в цільові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і
суму податку на нього;
- По-друге, через формування поточних витрат (собівартості).
Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно
може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг)
або збільшити їхню вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.
- По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді,
коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.
Похожий материал - Лабораторная работа: Оперативный анализ чистой прибыли и убытков при создании молодежной газеты
Отже, вплив названих відрахувань на фінансово-господарську діяльність підприємств є суперечливим. Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові фонди є обмеженою. Це пояснюється тим, що нормативи відрахувань визначено законодавчо і вони однакові для всіх суб'єктів господарювання. Кількість суб'єктів господарювання, які користуються пільгами щодо таких зборів, також обмежені. Можливість впливати на розмір зборів з боку суб'єктів господарювання пов'язана з формуванням показників, стосовно яких встановлено нормативи відрахувань (сплачена сума заробітної плати, валовий дохід, вартість товарної продукції, обсяг реалізації продукції та ін.).
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Порядок визначення відрахувань встановлений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року та внесеними змінами до цього закону від 15 липня 1999 р.
Платниками такого збору є:
- суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми вла
сності, їх об'єднання, бюджетні, громадські установи й організації,
фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що викорис
товують працю найманих працівників;
- філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору,
зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розмі
щені на іншій території;
Очень интересно - Реферат: Оподаткування діяльності приватних підприємців
- фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;
- фізичні особи, що працюють за трудовим договором (контрактом),
виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами;
- юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-
продажу валют;
- суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиден
ти) — виробники та імпортери тютюнових виробів;
- суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю
ювелірними виробами із золота (крім обручок), платники, коштов
них каменів;
Вам будет интересно - Курсовая работа: Определение капитальных вложений
- юридичні та фізичні особи за відчуження легкових автомобілів,
крім легкових автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям
за законом;
- підприємства, організації, установи незалежно від форми влас
ності, які придбавають нерухоме майно, крім державних підпри
ємств, організацій, установ, які придбавають нерухоме майно за ра
хунок бюджетних коштів;
- підприємства, організації, установи, які користуються послуга
ми стільникового рухомого зв'язку.
Є певні особливості визначення об'єкта оподаткування для обчислення суми збору щодо окремих суб'єктів підприємницької діяльності.
Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), які використовують працю найманих працівників, для визначення суми збору беруть фактичні витрати на оплату праці, що підлягають оподаткуванню прибутковим податком: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок; премій, заохочень, у тім числі в натуральній формі.
Похожий материал - Реферат: Организационные основы налогового учета
Платникам збору, які мають найманих працівників, але не здійснюють виплат на оплату їхньої праці, для визначення суми збору розрахунково визначається показник, як добуток мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати.
Не беруть у розрахунок для обчислення збору витрати на виплату доходів у вигляді дивідендів, відсотків, інші витрати, що не враховуються за обчислення середньомісячної зарплати з метою призначення пенсій.
Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що не використовують найманої праці, для обчислення збору беруть суму свого оподаткованого доходу (прибутку).
Суб'єкти підприємницької діяльності — платники збору зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Слід звернути увагу, що інформацію про таку реєстрацію вимагають комерційні банки у разі відкриття банківських рахунків.