Студентки ІІкурсу
Група 01-Б.09 Пс(А)Д
Алексєєнко Наталії Володимирівни
Науковий керівник :
Крутюк Марина Володимирівна
Київ 2010
Зміст
Возможно вы искали - Реферат: Взаимосвязь индивидуально-психологических особенностей и мотивационной сферы личности в студенческом возрасте
Вступ
1. Самоставлення
1.1 Поняття самоставлення
1.2 Структура самоставлення
1.3 Розвиток самоставлення
Похожий материал - Дипломная работа: Влияние информационных технологий на отношение к миру у младших школьников
2. Емпатійність
2.1 Поняття емпатії
2.2 Структурна організація емпатії
2.3 Розвиток емпатії
Вступ
Почну з того, що тема обраної мною роботи дуже цікава і важлива як для майбутнього психолога. Адже самоставлення та емпатія грають велику роль у роботі для людини такої професії.
Очень интересно - Курсовая работа: Влияние мультфильмов на развитие детей дошкольного возраста
Важко зрозуміти сповна клієнта не маючи емпатії, але важко його зрозуміти якщо ставлення до самого себе не являється нормальним.На мою думку,тема моєї курсової роботи є досить актуальною,а звідси - яка б гіпотеза не справдилась,результат моєї роботи не буде марним.
Отже, об’єктом дослідження являється взаємозв’язок рівня емпатійності та самоставлення особистості.
Мета роботи полягає у ствердженні або спростуванні гіпотези про існування цього взаємозв’язку.
1. Самоставлення
1.1 Поняття самоставлення
Глобальна самооцінка стала предметом психологічного аналізу завдяки виданим у кінці XIX століття робіт У. Джеймса (1890). Уряді джерел цей термін принципово розлучається з терміном «самопізнання». Так, західні психологи в самопізнанні традиційно виявляють причину і сенс власної поведінки людини, її ставлення до інших людей, в той час як самооцінка підкреслює позитивний або негативний модус сприйняття себе, своїх можливостей, якостей, місця серед інших людей.
Традиційно глобальна самооцінка особистості розглядаеється як похідна від її приватних самооцінок. Виділяють три підходи в описі механізмів формування глобальної сам оцінки з приватних самооцінок:
Вам будет интересно - Курсовая работа: Влияние русских народных традиций на самосознание детей старшего дошкольного возраста
- Глобальна самооцінка як конгломерат приватних самооцінок, які пов'язані з різними аспектами Я-концепції;
- Як інтегральна самооцінка приватних аспектів, зважених за їх суб'єктивною значимостю;
- Як ієрархічна структура, що включає приватні самооцінки, інтегровані за сферами особистісних проявів і в комплексі складають узагальнене «Я», яке знаходиться на верху ієрархії .
Отже, глобальна самооцінка є тим психологічним поняттям, в якому найбільш детально відображена така сторона відношення людини до себе як його почуття на адресу «Я». Це почуття є стійким психічним утворенням і виявляє себе як особистісна риса (властивість, смислова диспозиція).
«Самоповагу» в західній психології найчастіше розглядається у зв'язку з вивченням уявлень особистості про себе як о системі соціальних установок. При цьому під установкою розуміється гіпотетичний конструкт, який позначає заснований на минулому досвіді стан готовності людини, направляючий чи викривляючий тим чи іншим образом,впливаючи на його поведінку.Можна виділити два підходи до визначення змісту самоповаги як установочної за своєю природою освіти:
Похожий материал - Дипломная работа: Восприятие музыкального произведения в процессе выстраивания личностного значения символов
- Самоповага як загальна установка особистості щодо своєї цінності . Під самоповагою при цьому розуміється позитивна чи негативна установка, звернена на специфічний об'єкт, званий «Я», що включає в себе пізнавальний (знання про себе, уявлення про свої якості, властивості), емоційний (оцінка цих якостей і пов'язані з нею почуття щодо себе) і практичний компоненти;
- Самоповага як емоційний компонент установки.
І.С. Кон визначає самоповагу як емоційний компонент особливої настановної системи - «образу Я», як «особисте ціннісне судження, виражене в установках індивіда до себе (схвалення або несхвалення), які вказують якою мірою індивід вважає себе способним, значним, процвітаючим і гідним».
Самоставлення особистості розуміється як складне когнітивно-афективне утворення, зрілість якого визначається якістю взаємозв'язку і ступенем узгодженості йогоскладових. Його структура розглядається складаючося з двох компонентів: раціонального ставлення до себе як суб'єкту соціальної активності («образ - Я» або категоріальне «Я») і емоційно-ціннісного ставлення до себе - переживання й оцінки власної значущості як суб'єкта соціальної активності, утворюють рефлексивне «Я» [36]. У результаті взаємодії зазначених компонентів з потребностно-мотиваційною сферою особистості ставлення до себе включається в процес діяльнісної та особистісної саморегуляції, стимулює розвиток пізнавальної та особистісної суб'єктності людини.