ПЛАН ЗАНЯТТЯ
Повість „Перехресні стежки” Особливості композиції, сюжету
повість франко пережресна стежка
ХІД ЗАНЯТТЯ
1. Організаційний момент
Возможно вы искали - Лабораторная работа: Повість "Перехресні стежки". Проблема вибору життєвої позиції
1.1 Привітання студентів
1.2 Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.
2. Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями заняття (план заняття)
Повість "Перехресні стежки" - повість про боротьбу справедливості з жорстокістю і насильством. Особливості композиції, сюжету. Проблема вибору життєвої позиції.
3. Мотивація навчання наводяться дані, спрямовані на формування позитивної мотивації, пізнавального інтересу до теми, що вивчається
Похожий материал - Лабораторная работа: Поема "Мойсей" — вершина творчості Івана Франка
4. Актуалізація опорних знань короткий план змісту матеріалу
Читання напам'ять віршів Івана Франка
5. Коментар відповідей та робіт студентів
6. Закріплення знань студентів
ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ ЖИТТЯ І ПРОЗИ ІВАНА ФРАНКА
Очень интересно - Реферат: Православная педагогика и ее особенности
Творчість Івана Яковича Франка (1856 – 1916) – вершинний здобуток української реалістичної літератури кінця XIX – початку ХХ століття.
І. Франко залишив неперебутній слід у мистецькій та суспільній думці – він проявив себе визначним поетом, літературознавцем, фольклористом, пильним дослідником старовинних пам’яток, принциповим літературним критиком, реформатором мови; чималі здобутки Франка в царині художнього перекладу; його знань, сил і енергії вистачало на пильні студії з філософії, психології (в т. ч. психології творчості), політології, історії, соціології, економічної теорії, правознавства; чималих зусиль він доклав до розвою журналістики й видавничої справи; почасти поглинала його й сфера практичної політики… Тим не менше, сучасникам Іван Франко був чи не найбільше відомий у двох іпостасях: як громадський діяч і белетрист – майстер художньої прози.
* * *
У 1900-ому для “Літературно-наукового вісника” писалися “Перехресні стежки”… У незавершеному вигляді були опубліковані “Основи суспільності” (1895) і “Великий шум” (1907); лише фрагментарно за життя письменника публікувався роман “Лель і Полель” (1887), відомий сучасному читачеві в перекладі з польської, якою й був первісно написаний для конкурсу, але заборонений цензурою; повість “Не спитавши броду”, котру так і не вдалося завершити, автор переробив на низку оповідань… Тим не менше, свою епопею про Галичину Іван Франко таки створив, нехай не структуровану в романні цикли: його велика й мала проза відкривають перед читачем широку й різнопланову панораму західноукраїнського суспільства на межі століть; і заледве чи лишалися в тому суспільстві якісь посутні явища, якісь більшою чи меншою мірою значущі процеси, яких майстер оминув своєю увагою.
* * *
Вам будет интересно - Курсовая работа: Приоритетные формы взаимодействия классного руководителя с родителями
1990 року побачив світ роман «Перехресні стежки». За жанром це — суспільно-психологічний роман, в якому орга¬нічно поєднані традиції соціального роману Івана Нечуя-Левицького («Хмари»), Бориса Грінченка («Сонячний промінь», «На розпутті») з ознаками психологічного роману Федора Достоєвського.
Проблематика твору охоплює широке коло питань. У рома¬ні порушено проблеми інтелігенції і народу, почуття обов'язку і відповідальності, національного буття, колоніального статусу України, історичної перспективи нації, можливостей її духов¬ного, економічного і державного відродження. «Перехресні стежки» відзначаються панорамним зображенням життя сучасного Франкові світу. Картини приватного життя рома¬ніст висвітлює через морально-суспільні виміри, моделюючи конфронтацію між людиною і суспільством. Епічне мислення автора відповідає вагомості порушених Франком проблем як позитивного прикладу для сучасників, а саме: як і кому повин¬на служити інтелігенція, чи можлива перебудова життя і дієве добро, яку лінію поведінки слід обрати інтелігенту, як акти¬візувати селянина, виховати в ньому зацікавленість громад-ськими справами, як подолати пасивність його свідомості, вузькість світогляду, зневіру в можливість поліпшити життя.
Назва роману «Перехресні стежки» багатовимірна і сим¬волічна, визначає проблематику, пов'язану зі складними духовними, ментальними, національними, правовими, полі¬тичними питаннями, до яких письменник привернув увагу читачів. Показовим у ХХУ розділі є епізод зустрічі Євгенія Рафаловича із селянином, який заблудився в тумані і не знав дороги додому: « Оцей старий, що заблудив у близькім сусідстві рідного села, що стоїть посеред рівного шляху й не знає, в який бік йому додому, — чи се не символ усього нашого народу? Замучений важкою долею, він блукає, не можучи втрапити на свій шлях, і стоїть... серед шляху між минулим і будущим, між широким, свобідним розвоєм і нещасним нидінням, не знає, куди йому йти. І Євгеній зітхає: «Хто вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, мій рідний народе?» Це має зробити національно свідома інтелігенція, такі люди, як Рафалович, що по-справжньому піклуються про свій народ.
Сюжетно-композиційна своєрідність роману. «Перехресні стежки» Франка виконані у річищі поетики модерного рома¬ну, в якому автор майстерно оперує хронотопом, тобто часово-просторовими координатами дії. З цією метою він модернізує класичну композицію щодо послідовності викладу подій, за¬стосовує такі розповідні прийоми, як ретроспекцію (повер¬нення в минуле), видіння і марення героїв. Серед новітніх прийомів розповіді — підтекст, позафабульні компоненти, потік свідомості, символічний лейтмотив. Передісторія пер¬сонажів змальовується в ході оповіді, фрагментарно, як у кіно, випереджуючи свій час стосовно показу внутрішнього світу героїв. Його твір став засобом відкриття і дослідження людини межі століть, взяв на себе суспільні і філософські функції, представляючи широку картину світу.
З погляду сюжетно-композиційної побудови роман Франка є відцентровим, тобто центрогеройним, оскільки всі події обертаються навколо головного героя Євгенія Рафаловича, а водночас і панорамним: з кожною сторінкою все ширше роз¬гортається картина суспільного буття Галичини, зв'язків героя і суспільства. Така мистецька природа твору зумовила його структуру: наявні дві сюжетні лінії: романічна, побудо¬вана на історії кохання Євгенія і Реґіни, та громадянська, пов'язана з боротьбою Рафаловича за права народу.
Похожий материал - Курсовая работа: Проблемы внедрения инфокоммуникационных технологий в образовании Российской Федерации
Молодий адвокат прибув у містечко з метою стати народним захисником, спонукаючи селян до боротьби за соціальні й національні права. Та його життєві стежки перетинаються з долею Реґіни — його юнацької любові, а тепер дружини Стальського, чоловіка-деспота. Такою є зав'язка роману (ІУ розділ). Передісторія закоханих викладена в ХІІІ—ХУІІ розділах. Розвиток дії обертається навколо мотиву неможли¬вості «украденого щастя» (розділи ХХ—ХХУІ). Цей компонент сюжету сформований перипетіями і несподіваними колізіями, відтворює страшні поневіряння жінки, будується на спогадах і монологах героїні, снах-пророцтвах, антитезах і символах (діамантова корона — розбите скло) (LH—LEI). Кульмінація — візит Реґіни до Євгенія, остання можливість героїв повернути колишнє кохання (L!V розділ). Розв'язка несподівана — Реґіна помстилася Стальському за десятирічні знущання, але загинула від руки божевільного Барана.
Друга сюжетна лінія охоплює всі сюжетні вузли. Експо¬зиція нетрадиційна: вона починається з середини життєвого шляху головного героя, який зустрічається біля будинку карного суду з колишнім наставником Стальським. Зав'язка вибудовується в суперечці Євгенія з бургомістром Рессельбер-гом. Розвиток дії охоплює громадську діяльність Рафаловича, роботу з селянами, розчарування і подолання зневіри, зустрічі з священиками, участь у судовому процесі, а також сутички зі Шнадельським. У Євгенія виникає ідея народного віча і політичної організації. Колізії виникають в епізодах зобра¬ження ворогів народного оборонця — маршалка (повітового голови) Брикальського і графа Кшивотульського, Шварца. Додають творові динаміки події, пов'язані з образами Вагма-на, божевільного Барана, який уявив себе месією, прагнучи врятувати людей від «антихриста» Рафаловича. Важливим фактором у діяльності головного героя є підготовка до віча та опір старости. Кульмінація — змалювання народного віча, арешт Євгенія, спроба звинуватити його у вбивстві Стальського, смерть Вагмана від рук Шварца і Шнадельського. Розв'язка оптимістична: звільнення невинного Євгенія з-під варти. Борець-політик бачить нові шляхи боротьби за волю.
“У кожного великого письменника є твори, в яких з особливою повнотою відбилася його особистість. Такими творами в художній спадщині Івана Франка видаються мені лірична драма “Зів’яле листя” та повість “Перехресні стежки”, – завважував дослідник Микола Ільницкий. – “Зів’яле листя”, цей світовий шедевр драми закоханого серця, було основою для розкриття внутрішніх переживань персонажів “Перехресних стежок”.
Чи не найперше це співпадання настроїв обидвох текстів проявилося в сценах запізнання юного студента-правника Євгенія Рафаловича з дівчиною, з якою він якось танцював на балу, а відтак випадково зустріч на вулиці, й вона вразила його своєю ходою. “Він зараз пізнав її і зараз зробив увагу, що пізнає її по ході, її хід мав у собі щось незвичайне, щось таке, чого він досі не завважив у жадної женщини, щось таке плавне, свобідне, гармонійне, що він одразу сказав сам до себе: