Зміст
Вступ
1. Історія
2. Топоніміка
Висновок
Возможно вы искали - Курсовая работа: Культура Египта в ретроспективе современных исследований
Література
Вступ
Наше рідне село, найдорожча святиня,
З діда – прадіда рідна і вічна колиска,
Для усіх поколінь ти свята берегиня
В тобі – пам’ять і дух наших рідних і близьких...
Станіслав Сауляк
Села, як і люди, мають свої біографії. І у кожного вона своя, неповторна. Тільки в селі людина може так тісно спілкуватися з природою, розуміти її душею і серцем, милуватися неповторною красою.
Наше село – це наша маленька рідна Батьківщина. В кожного є своя хата, стежка, яка рано чи пізно всіх веде в далекий непізнаний світ.
Сучасне орденоносної Тиманівки... Воно усе на виду. А минуле? Про нього також пам’ятають у селі. Було горе, була кривда, було кріпацтво, була неволя.
Похожий материал - Реферат: Культура и быт населения Китая в XVI-XIX веках
Але з ходом історії кожен несприятливий етап переборювався волею мешканців села, воно знову і знову відновлювалось і ставало загартованішим до нових перешкод на шляху свого розвитку.
Моїм рідним селом, де я народилася і де пройшло моє безхмарне дитинство і юність є с. Тиманівка, Тульчинського району, Вінницької області, на Поділлі.
Поділля досліджували багато етнографів, починав Ісая Кам’янецький, Герасим і Мелетія Смотрицькі, мандрівник Челебі. Справжнє наукове вивчення регіону було завдяки працям М. Грушевського, В. Антоновича, П. Чубинського, Ю. Сіцінського, М. Симашкевича та інших поділезнавців. [1, с. 5] Також маємо багато матеріалів завдяки працям Дашкевича Л. “Поділля виникнення і значення назви”, Жупановський Л., Кроль В., Джаман В. “До питань про межі Поділля”. [1, с. 5]
Вінниччину досліджували і продовжують досліджувати: Отамановський В., Гнат Танцюра, Сторожук А., Дмитренко М., Косаківський В., Зінченко Л., Стельмах М. та ін. До досліджень Тульчинського краю звертались такі вчені як Завальнюк А. [2], Кушнір І. - вивчали фольклор, Трачук Т., Пустоцвіт - етнографи та інші вчені. Тиманівку досліджували багато науковців, такі як: Н. О. Кащук, В. Терещенко, Швець, О. Вовк, В. Святелик, Р. Арсеньєв, О. П. Тимошенко, М. Олійник, М. Зарудний, П.О. Желюк. Етнографічні дослідження села проводила Козак Н. Про історичні події в Тиманівці писали: М. Костомаров, , Н.Н. Лещенко, В. Кучер, П. Новіков, Т.І. Деревянкін, В.К. Вовк, М. Дроздов, Р. О. Галіза, Н.С. Блажевський, М. Дроздов, А.В. Яремчик, А.В. Бондаревськ, Н. Козак.
Об’єктом досліджень є історія та топоніміка села Тиманівки Тульчинського району Вінницької області.
Очень интересно - Реферат: Магическая сила танца
Предметом виступають особливості історичного розвитку села та його топоніміки.
Мета – вивчення аспектів розвитку села з часів його заснування і до сьогоднішніх днів.
Завдання:
1. опрацювати літературу в якій описана історія та топоніміка села.
2. Записати від старожилів села
Вам будет интересно - Курсовая работа: Мистецтво, як важливий засіб культурно-виховної та просвітницької роботи
3. Проаналізувати історію.
4. Проаналізувати топоніміку.
1. Історія
Моя земля, мій край, моя кохана сторона – мовить кожна людина про свою Батьківщину. Певне, так само виспівує прудкокрилий птах, коли повертає до рідного гнізда. Це Божий закон любові до роду – прароду, до місця, де ти пустив своє коріння у чисті джерела рідної землі.
Такою рідною землею для нас є земля нашого села, яке має свій історичний початок ще в далекому 17 столітті.
Похожий материал - Реферат: Монашеские ордена, история их возникновения и роль в структуре средневековья. "Иезуитский орден"
Туманівка – Тиманівка – мальовниче подільське село, розташоване на берегах невеликої річки Козарихи , що впадає в річку Сільницю – праву притоку Південного Бугу. Розташоване село в 12 км від Тульчина та в 10 км на північний схід від вузлової станції Вапнярка . Населення станом на 1. 01. 06. р. складає 1830 чоловік, дворів 806. топоніміка село тиманівка
Час заснування села точно не встановлено. Перша письмова згадка про Тиманівку відноситься до 8 травня 1606 р. в зв’язку із позовом шляхтича Яремського до тодішнього власника села Тихона Шашкевича про повернення біглих селян. [3, c. 640]
В деяких документах відзначається, що Тиманівка в 1606 році вже була досить великим містечком, що відносилось до населених пунктів І – ІІ групи. Є дані про те, що власники Тиманівки перейменували село на Улангород, але ця назва не прижилася.
Жителі села займалися землеробством , скотарством, бджільництвом, бондарством. Лісові багатства стали базою для розвитку таких промислів, як смолокуріння, випалювання поташу й бондарство. Розвивалась також торгівля. У договорі Шашкевича з одним гданським купцем (1623 р.) йдеться про зобов’язання поставляти останньому поташ і клепки, вироблювані у Тиманівці.