Усне висловлювання хліб мого дитинства

Послугуйте  нині  спільно  один  одному  з  любові,  на  єднаючому  хлібі  запізнайте  радість  слова.  Материнське  в  нас  —  довічне,  як  довічні  ми  у  хлібі.  І  зросте  з  рукоположин  щедра  гілка  середлітня,  щедра  пагоном  відвертим,  що  вербою  проречеться.  Це  і  буде  узголів’ям  ластівкам  на  раювання,  потім  сяде  рій-заблука,  перемите  медом  листя,  ляже  дерево  на  руки  чистим  снігом  волокнистим,  кільцюватиметься  пам’ять  в  думах  ваших  з  кожним  роком,  і  просвітить  жаром  сміху  мед  крапчастий  змерхлі  щоки.