1 Випадкова величина. Функція розподілу випадкової величини
Зіставимо кожну елементарну подію конкретного випробування з деяким числом. Наприклад, розглянемо випробування, що полягає в підкиданні монети. Маємо простір елементарних подій – множину з двох можливих рівно ймовірних наслідків випробування: w1 – випадання "решки" та w2 – випадання герба. Введемо до розгляду функцію x= f(w), що визначається за формулами: f(w1 )=0, f(w2 )=1. Це – числова функція (випадкова величина), яка залежить від випадку. Позначимо її через
:
![]()
Для значень, яких у результаті випробувань може рівно ймовірно набувати функція
, застосуємо символи
та
. Відповідно з нашою угодою, вони дорівнюють
і ![]()
Возможно вы искали - Контрольная работа: Вычисление случайных величин
У загальному випадку задовільної випадкової величини позначатимемо її однією з грецьких літер x,h,..., а значення, яких вона набуває літерами латинської абетки: х, y,..... Відповідність між цими значеннями та ймовірностями, з якими їх набуває така функція
, зручно задати у вигляді табл. 1, що називається законом розподілу дискретної випадкової величини:
Таблиця 1
|
|
|
|
Похожий материал - Контрольная работа: Дискретная теория поля
|
... |
|
|
|
|
Очень интересно - Курсовая работа: Дифференцирование в линейных нормированных пространствах
|
|
... |
|
У випадку зазначеної конкретної випадкової величини, пов’язаної з випадінням сторін підкинутої монети, табл. 1 конкретизується у вигляді табл. 2:
Вам будет интересно - Контрольная работа: Математический расчет объема выпуска продукции
Таблиця 2
|
|
0 |
1 |
|
|
Похожий материал - Контрольная работа: Метод найменших квадратів 1/2 |
1/2 |
Цю закономірність можна також наочно представити на площині xOy, розмістивши на горизонтальній осі значення
і
, а на вертикальній осі, що доцільно було перемістити з її традиційного положення – відповідні їм ймовірності (рис. 1). При цьому графік функції
складається тільки з двох точок (
,
) і (
,
). В інших точках горизонтальної осі функція
взагалі принципово не визначена.
Ще більш наочно закон розподілу дискретної випадкової величини зображається специфічною функцією