Найпоширенішою задачею в теорії звичайних рівнянь є задача Коші. Додаткові умови цієї задачі за своєю суттю є початковими: в них фігурують значення невідомої функції та її похідних( якщо порядок рівняння перевищує одиницю) при фіксованому значенні незалежної змінної. Зрозуміло, що це не єдиний спосіб виділення того, чи іншого частинного розв’язку з множини всіх функцій, які задовольняють диференціальне рівняння. Часто виникає потреба у знаходженні такого розв’язку, для якого виконувалися б так звані крайові умови: значення шуканої функції та її похідних мають задовольняти певні співвідношення в кількох фіксованих точках проміжку, який пробігає незалежна змінна. Причому, задачу відшукання такого розв’язку називають крайовою задачею. Такі крайові задачі мають прикладне значення і частіше виникають у практиці. Наприклад,задача про форму провислого каната із закріпленими кінцями зводиться до відшукання такого розв’язку диференціального рівняння другого порядку, графік якого проходив би через дві наперед задані точки, або, щоб знайти Т-періодичний розв'язок лінійного Т-періодичного рівняння
, потрібно з усіх розв’язків вибрати той, який задовольняє умову
. Для розв’язання крайових задач використовують так звану функцію Гріна, спробуємо зрозуміти, як вона будується у загальному випадку.
Розглянемо випадок,коли однорідна крайова задача
(1)
![]()
(2),
має хоча б один нетривіальний розв’язок. При цьому, нехай функція
неперервно диференційована на
, а дійсні функції
- неперервні на
,та
- задані числа, причому,![]()
![]()
Возможно вы искали - Курсовая работа: Уменьшение оценки взаимной спектральной плотности стационарного случайного процесса
Позначимо цей розв’язок через
.
Твердження 1.
Однорідна крайова задача (1),(2) має нетривіальний розв'язок тоді і лише тоді, коли розв’язки
та
лінійно залежні.
Доведення.
Нехай неоднорідна крайова задача має нетривіальний розв'язок
. Оскільки як
, так і
задовольняють першу крайову умову (2), а
, то вронскіан цих розв’язків дорівнює нулю, а отже, вони лінійно залежні. Так само можна довести лінійну залежність розв’язків
та
. Звідси випливає, що
та
також лінійно залежні.
Похожий материал - Контрольная работа: Умножение матрицы. Теория вероятности
Навпаки,нехай зазначені розв’язки лінійно залежні. Тоді для деякої сталої
маємо
. Тепер зрозуміло,що, наприклад, функція
:=
є розв’язком однорідної крайової задачі. Твердження доведено.
Звідси можна зробити висновок, що множина всіх розв’язків задачі – це сім’я функцій вигляду,
, де
- довільна стала. Тому, не обмежуючи загальності викладу, вважатимемо, що
вибрано так, щоб справджувалась умова нормування
![]()
Необхідну умову існування розв’язку неоднорідної крайової задачі встановлює таке твердження.
Твердження 2.
Очень интересно - Контрольная работа: Универсальная тригонометрическая подстановка
Якщо задача
(3)
![]()
(2)
Має розв’язок
, то функція ортогональна до нетривіального розв’язку
відповідної крайової задачі (1),(2), тобто
(4)
Вам будет интересно - Дипломная работа: Упругопластическая деформация трубы
Доведення.
Застосуємо формулу Гріна до пари функцій
та
. Оскільки вони задовольняють крайові умови то згідно з властивістю симетричності оператора
маємо:
![]()
Урахувавши, що
і
, дістанемо(4). Зауважимо, що при довільному
функція
теж є розв’язком задачі (3),(2). Аби уникнути такої неоднозначності, умови (2) слід доповнити ще однією. Найприроднішою додатковою умовою є вимога ортогональності
(5)
Похожий материал - Курсовая работа: Уравнение и функция Бесселя
Твердження 3.
Якщо задача (3),(2),(5) має розв’язок
,то він єдиний.
Доведення.
Справді, різниця двох розв’язків задачі (3),(2),(5) є розв’язком вигляду
відповідної однорідної задачі. З умови (5) та нормованості функції
одразу випливає, що